У Канзас-Сіті майбутнього високі технології тісно межують із кримінальними організаціями та вуличними бандами. Одне не може існувати без іншого. У цьому синтезі головне - вчасно зайняти своє місце
Збірка оповідань та замальовок з героями оріджинала...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Відділ імплантології приватної клініки Канзас-Сіті | 03/27/2058
Найгірша реклама для клініки — крики людей, які тільки-но відійшли від наркозу. Це голосіння начисто відбиває бажання робити щось з власним тілом, хоч зараз, хоч "колись потім", за десяток років. Ось так спіймав ідею, куди всадити кілька фунтів металу, почув у коридорі цей пекельний ембієнт — та повернувся додому, курити косячок на дивані. Бо треба ж якось відшкодувати стрес. Кажуть, психічний стан людства гіршає з кожним роком, тож варто поберегти власну голову від таких потрясінь.
Проте Джек достатньо відбитий, аби його не лякали ані крики, ані ризики, ані попередження лікарів. А ще — аби підкупити медсестру та заборонити їй пускати мене до палати. Цілісінький місяць я чув голос друга лише через модуль зв'язку, а вперта сестричка розвертала мене на підході, аж поки до голови не прийшла геніальна ідея: перебити його підкуп своїм хабарем, мило посміхнутися блондинистому церберу та вимагати зустрічі з Отрі — пацієнтом номер п'ять-один-два. До цього ідіота потрапити складніше, аніж на побачення у тюрязі.
Наближаючись до палати А-89, я уявляв, як смачно зможу зацідити в його ліву вилицю. Коли маєш справу з Джеком, доводиться тримати у пам'яті оце "право-ліво", інакше великий шанс боляче відхопити від його металобрухту. На щастя, поки що це не складно: всі залізяки він чомусь розмістив на правому боці. Ніби хоче щось цим сказати. Наприклад, що половина його тупого мозку зібрана з мікросхем.
З цими образливими та до біса рішучими думками я увірвався до палати та встав на порозі, дурнувато втупивши погляд у Джека.
Люди після операцій виглядають не дуже — це не секрет. Але зазвичай вони не увішані такою кількістю приборів та шлангів, а якщо й увішані, то лежать без тями.
Зо п'ять трубок відкачували зайву рідину з прооперованого хребта до резервуара, закріпленого на поясі. Десяток електродів тонкими дротами тягнулися до апарата на правому передпліччі. Ліву руку проштрикнули такою кількістю катетерів, що важко було б знайти місце для ще одного. У районі бедра підвісили другий резервуар з кількома широкими трубками, на цей раз непрозорий. Джек з усім цим стояв посеред палати й намагався зробити черговий крок, спираючись на милицю.
