Сніг | Майк

15 1 0
                                    

Бар "Дофамін" | 12/31/2058

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Бар "Дофамін" | 12/31/2058

Oh, the weather outside is frightful.

But the fire is so delightful.

And since we've no place to go.

Let it snow, let it snow, let it snow.

Вправо — вліво.

Блискуча сніжинка гойдається на тонкій лесці; мерехтить в теплому світлі гірлянди, що недбало розкладена на гілках старої ялинки з поліпропілену. Відблиски засліплюють очі та згасають на рахунок "три": іграшка повертається до мене ребром, завмирає, змінює напрямок.

Вправо — вліво.

Впираюся ліктем, схиляюся над підлогою, де на глянсовій журнальній обкладинці виведені білосніжні доріжки. Вдихаю порошок через трубочку, згорнуту з відірваної сторінки, в блаженстві заплющую очі. На слизовій оболонці тривіальний кокаїн перетворюється на пилок фей — справжня магія, що доступна не лише на Різдво.

Щоправда, дещо псує його чарівні властивості: від постійного вживання маю жахливу сверблячку у ніздрях. Наступного разу слід змішати порошок із водою та пустити по венах, поки він не проїв у носі негарні дірки, інакше на мене чекатиме ще одне хірургічне корегування обличчя. Ненавиджу це.

Вправо — вліво.

Плавке коливання сніжинки під сторічне музло з автомата. Сем вчергове припер до бару записи, що тхнуть нафталіном, та поставив їх програватися на повторі. "Задля різдвяної атмосфери", трясця його матері.

When we finally kiss good-night.

How I'll hate going out in the storm.

But if you really hold me tight.

All the way home I'll be warm.

Занадто лінь вставати, щоб зупинити трек. Хай собі грає, розважає примар, які після стількох перестрілок напевно мешкають в барі. Лишаюсь на місці, чекаю початку приходу.

Вулиці Канзас-Сіті та бар "Дофамін"Where stories live. Discover now