Вулиці Канзас-Сіті та бар "Дофамін"

Джек Скеллінгтон | Сем

Бар "Дофамін" | 10/31/2057

Сьогодні підсвітка "Дофаміну" яскраво-жовта та час від часу змінюється на помаранчевий. Сему подобається це чергування відтінків, але він би скоріше зробив із них поєднання: зверху — помаранчевий, внизу — жовтий. Або навпаки. Так, навпаки. Наче недозрілий гарбуз з помальованими графіті боками.

Сем хвилюється. Переминається з ноги на ногу, спостерігаючи за різноколірними купками перевдягнених людей. Майже всі проходять повз бар Бастардів, але дехто таки завертає до входу. Щоправда, по цьому хлопцеві не скажеш, що сьогодні Гелловін: звичні чорні штани, подрані на колінах, синя куртка з кількома нашивками, таке ж синє волосся та пів кіло металу на голові — Сем досі не звик до тої залізяки, яку його друг впаяв у праву скроню.

— В тебе костюм понурого повсякденного Джека? — питає Сем, коли хлопець підходить ближче.

— Відчепись. Мені не потрібен костюм, щоб занести Майку його долю.

— Маєш рацію. Тобою і так можна лякати людей,

Джек закочує очі, обведені червоними набряками. Штучні очі. З три тижні тому йому вирізали справжні та вставили в очні западини оптичні імпланти. Напевно варто розпитати його про ту операцію. Невигадана страшилка — найкраща для цього вечора.

— Як приживаються? — знову питає Сем, але вже серйозно. — Як взагалі справи?

Джек не відповідав на дзвінки два довгі дні, змусивши Сема хвилюватися, чи той не зірвався після зав'язки.

— Все окей, — відповідає друг, помічає, що Сема така відмовка не задовольняє, та додає: — Справді, Семе, все нормально. Я тримаюся.

— Радий чути.

Сем злегка ляскає його по спині та направляє до дверей. Схоже, він дарма так себе накрутив; Джек і не думав витрачати Майкову долю на нову порцію метадону. Він зав'язав. Тепер точно. Варто трохи більше йому довіряти.

— Пішли вже. Поки Майк не напаявся на честь свята.

Вони заходять до холу, минають зграйки монстрів та привидів, серед яких точно є кілька бастардів, і підіймаються сходами до особистої кімнати ватажка. Біс його знає, чого він досі живе в цій конурі, коли може придбати пентхаус.

— Сам занесу, — каже Джек. — Я швидко.

— Гаразд.

Сем спирається на поруччя, з посмішкою оглядає прикрашений зал на першому ярусі. Внизу, на танцмайданчику, товчеться купа народу. Більшість з них, звісно, такі ж бандюки, як і він, але є й випадкові гості. Хтось просто йшов повз та вирішив заглянути на анонсований клубний шабаш, не підозрюючи, що прямо зараз тусить серед криміналітету.