Somnium

Chapter 2

Він уявляє цей втомлений погляд з напівопущеними повіками і
підмазаними тонким шаром консилера синцями під очима. Хан використовує косметику? Такий похуїст? Ну, зрозуміло так. Хан обов'язково використовує світлу тоналку зі злегка бежевим підтоном, яку вечорами безжально
змиває міцеляркою, а потім проходить по обличчю пілінгом-скаткою, наносить
на двадцять хвилин спеціальну глиняну маску для звуження пор і для більшого ефекту клеїть два яскраво-жовті патчі в кінці всієї цієї процедури. Сусід по кімнаті відверто над ним рже – але якось так добродушно, по-дружньому.І
Хан у відповідь відкидає свій чубчик, що ледве налазить на очі, награно пирхає і каже, чого йому соромитися, якщо він народився у мами самої красивою принцесою. У такі моменти Хан виглядає рідко простим і чесним, ніби підколи та сміх сусіда знімають з його плечей вантаж кілограм у двадцять, і він може щиро посміхатися. В інший час Хан посміхається або з табличкою «в рот я вас єбал» у правій руці (той самий сусід
подарував йому на Різдво пачку таких табличок із роздрукованими на них кращими фразами із золотого цитатника Хана), або з таким отруйним виразом обличчя, що у найближчих акваріумах дохнуть рибки. Прямий контакт з
джерелом при цьому не має особливого значення, гинуть будь-які нещасні в радіусі ураження.

Рибки, патчі, тональник. Так, ще раз. З чого він це почав?

Мінхо струшує головою, всередині якої думки переплітаються, як змії в набитому повністю тераріумі. З чого він це почав?

Ах так, синці під очима.

Синці під очима і втомлений, задовбаний погляд. Хану дуже не вистачає таблички «соси старанніше, підорас», коли він дивиться, як якийсь із їх відмінників (Чу Шигёг в підгузниках *) розпинається перед викладачем, виливаючи на
секунду часу інформації явно більше, ніж викладач у його почесному віці здатний сприйняти. Хан ганяє за щокою жуйку - це, зрозуміло, заборонено статутом - відкинувшись на спинку стільця, і дивиться майже байдуже на кафедру, що стоїть на початку аудиторії. Волосся раз у раз лізе в очі – їх притискає натягнута до вух тонка шапка, з якої Хан не вилазить, бо продув вуха, заснув уночі на даху.

Герміона Грейнджер у штанах, думає Хан.

Думає, мабуть, надто голосно, бо осудливо піднесена брова
професора Кіма явно звернена до нього.

- У вас є що додати? – чемно уточнює професор. Так чемно, що Хан трохи не ковтає жуйку.