Прикинся Моїм Хлопцем. Дякую!

Друг

Через 20 хв, коли Пак сопів, лежачи на колінах Юна, в гримерку влетів захеканий чоловік віком близько 25 років.

-Тихенько, він спить - сказав Мін, піднявши брову в роздратуванні, що потім переросло в здивування.
-Джин ? Привіт.

-Оова, Юнгі, привіт. То це ти зі мною розмовляв по телефону ? - нервовий смішок.

-Виходить що так. Мені здається, я навіть оглох на одне вухо.

-Пфф.. - Мін тихо засміявся, показуючи десна і свої маленькі зубки.
-Він знову перевтомився ?- Сокджин кивнув в сторону сплячого.

-Так. І часто в нього таке ?

-Постійно. Не раз казав йому вже, що, або він буде думає про своє здоров'я, або доведе до того, що йому прийдеться взагалі це все покинути.. А він, дурник, не слухає ні мене, ні лікарів.

-В нього якісь проблеми ?

-Це його справа, якщо буде вважати за потрібне - розповість, добре ? - легка посмішка.
Юнгі махнув у відповідь головою, повертаючи свою увагу омезі, що починає прокидатися.
-Юнгі, а ти .. ?

-Я працюю. Зараз моя зміна.

##₴₴#
Кім Сокджин - модель.
Вони з Юнгі познайомились вже давно. Тоді Міна найняли, як додаткову охорону до Джина, на зустріч із фанатами - важливий і відповідальний захід.
Із тих пір вони і підтримують зв'язок.
##₴₴#

-Мм...Юнгі ? - протираючи заспані очки своїми маленькими кулачками, каже Чімін.

-Що таке ? Тобі краще ? - Мін приобійняв того за спину, допомагаючи йому сісти і обгорнув його покривалом, щоб не було холодно.

-Так, дякую, - посміхнувся.

-Доброго ранку, спляча красуне, - сказав Джин десь в куточку кімнатки, привертаючи до себе увагу.

-Джин~і ! - спохватився і побіг обнімати того.
-Привіт. А ти чого тут ?

-Серйозно? Ти ще запитуєш? Я тут хвилююсь, а він дрихне ! Навіть не зволив написати мені, булка підгоріла! - насупився.

-Ей! Яке підгоріла ?! Джин, блін !

-Я тобі не блін.

-А я тобі не підголіла булка, май совість.

-Я май совість ? Я місця собі не знаходив, хвилювався через тебе !

Мін спостерігає за цією сценою і сміється. Ну, чесне слово, він довго намагався стриматися, але як це можливо зробити, коли ці двоє, мов баби на базарі ?

-Чого гигочеш ? - звертається до нього Джин.

-Цікаво за вами спостерігати.
-Чіміне, вже пізно, ми тут і так затримались, - каже Юнгі, дивлячись на омегу.

-А, так, вибач, ти ж ще на роботі.. певне, втомився ? Зараз я швиденько .. - і, заплутуючись в покривалі, хутенько пішов збирати речі.

-Не поспішай, все нормально.
-Допоможи йому, добре, ? - дивлячись на Джина. Той у відповідь кивнув головою.
-Я піду по свої речі і повернусь. Вам 30хв вистачить ?
Отримавши у відповідь кивок від Чіміна, Мін покинув гримерку.

-От, ц.. Гарний, так ? Симпотний такий альфа, еге ж ?

-Ага.. Тобто ні.. Айщ, Джин ! Із тобою разом.

Вони почали збирати чімінові речі і самого Чіміна також.
І вже через 20 хв Пак потягнув Джина до мінової коморки. Дивом, вони не загубились.
Чімін постукав у двері, а з того боку, йому крикнули :

-Відчинено.

Вони з Джином зайшли. На диванчику сидів Юнгі, залипаючи в телефоні.

-Ми все. Ти готовий ? - запитує Пак, поки Джин роздивляється приміщення.

Менеджер і вся команда вже давно були в готелі : Чімін пообіцяв, що все буде добре і Мін відвезе його до готелю. Той кивнув і ручився за Пака, розуміючи, що якщо щось станеться - йому знесуть голову.

Тому зараз вони їдуть в Міновій машині до готелю, де перебуває вся робоча команда Чіміна.