Коли скалічений Бог Війни став моєю наложницею

Частина 1

 Запона ночі впала над землею і зорі розлилися, мов річка.

Маєток принца Цзінь посеред площі Квінхе було вбрано червоним шовком і ліхтарями ще від ранку. І щойно посутеніло — ліхтарі негайно засвітили. Здалеку вони здавалися червоно-золотими. Челядь метушилась зовні та всередині маєтку, а товстий шар феєрверків, що тріщали перед сходами, додавав ще більше пожвавлення та веселощів до загальної атмосфери.

Подув легкий весняний вітерець і розгойдав ліхтарі, від чого напис "щастя" на їхніх боках пішов брижами.

Сьогодні маєток принца Цзінь мав радісну подію. Імператор особисто обрав третій день другого місяця. Його Величність проголосив, що третій день другого місяця був сприятливим для будь-якої справи, та особливо — для весілля.

Насправді, не важливо чи був цей день справді сприятливим. Важило лише те, що імператор наполіг аби саме сьогодні принц Цзінь одружився. І навіть якби цього дня у маєтку принца мав відбутися похорон, труну довелося б відставити, доки родина не прийме наречену.

Слово імператора переважить і тисячу каті*. У цьому вся річ.

*Каті — міра ваги, приблизно 0,6 кг.

Навіть якщо якісь два роки тому, цей самий імператор втік на південь перед наступом ворожої армії, мов побитий пес. Та хай і зганьблений, він однак залишався імператором. Більше того — імператором, що якісь кілька днів тому здобув над своїми ворогами визначну перемогу. Тепер, на вершині успіху, він пишався у славі.

Врешті, хто у цілому світі не чув, що імператор ув'язнив могутнього і непереможного генерала Хуо Північної Ляо та скалічив йому ноги? Справді радісна новина.

Усі довкола святкували, і маєток принца Цзінь мав подвійний привід радіти. Але натомість люди маєтку принца мали такий похмурий вигляд, наче довідалися про смерть рідних батьків.

Врешті... не було нічого дивного у тому, що полоненому генералу скалічили ноги. Та хоч би й на шматки розрізали. Але вирядити генерала у весільне вбрання та відправити його як наложницю у маєток принца Цзінь... Та що це таке взагалі?

Тож, хоч маєток принца і майорів ліхтарями та барвистими стягами, а петарди запалювали цілісінький день, та проте ніхто у маєтку не всміхався.

Усі заклопотано метушилися. Здавалося, довкола панувало пожвавлення, але люди схиляли голови додолу і не наважувалися й словом обмовитись.