Від імені Михайла Матюхіна
...
Я тону в твоїх блакитних очах, наче дитина, яка хотіла навчитись плавати, але в мить пішла на дно. Вони розчиняються в моїй уяві, коли я розплющую свої. І ось ми знову на сцені, так далеко і водночас так близько. Я завжди спостерігав за тобою своїми закоханими очима під час концерту(і не тільки). На цей раз, коли почалась німецька частина пісні (клятої Тетяни), ти жестом покликав мене до себе. І в котре наші голоса зливаються в пісню, але на цей раз з одного мікрофона. Ми були дуже близько. Ризиковано близько.
У драйві, я вигинаюсь назад. Відчуваю як ти, можливо, випадково притримуєш мене за талію, а потім миттєво проводиш долонею по грудях і відходиш. Змінюєш німецький спів у приспів, а я повертаюсь на місце біля чорно-білих клавіш. Пісня продовжується, а мої думки скачуть, як пальці по клавішах. Подумки повертаюся в момент, коли ми були так близько, і жалію, що не зупинив твій потік слів поцілунком. Я посміхаюсь від своїх фантазій. Дивлюсь на тебе і розумію, що закохався в неможливе. Пісня закінчилася, а я так і залишився у своїх мріях, можливо, назавжди.
P.S.:змінила назву 💕
