P.S: Щось мене не туди потягнуло. Перепрошую, якщо вам це не подобається, це все моя хвора фантазія. Всі збіги з реальними людьми випадкові.
Приємного прочитання 💕
...
— Та що на вас найшло? - рвано видихнув Кирило, якого буквально зажимали з обох сторін Влад і Міша - нам скоро на сцену, дурні.
— Нічого, почекають, - обпалив гарячим диханням потилицю Кіри Михальчук, продовжуючи зариватись носом в пахуче волосся і цілувати де-не-де.
— Згоден з Дідом - Матюхін був спереду, дарував поцілунки шиї та інколи кусав ключиці, загинаючи комір сорочки.
— Блять, та хвате, - шепотів Кирило - присосались як ті комарі.
Михайло цикнув і затягнув його в поцілунок, поки Влад водив руками по сорочці Кіри. Нога Матюхіна вдало опинилась між ногами пандочки, невдовзі червоної. Пролунав заглушений поцілунком стогін.
— А ти раніше голосу не подавав, - чуть посміявся Михальчук, а Михайло, відірвався від губ Кирила і, підтверджуючи, угукнув.
— Ви мене доведете - рвано дихаючи, він деколи пропускав тихі стогони від легких укусів.
— До раю? - всміхнувся Матюхін.
— Та де там, я вже в пеклі - Міша аж засміявся, а Кіра добавив - палаю.
— Палай, ми дров підкинем - прошепотів на вухо Михальчук і цьомнув того в скроню.
— Та де ви там - промовив Женя, зайшовши в гримерну, і встав стовбом, як побачив цю картину маслом: посередині кімнати стоять три хлопця, двоє з яких зажимають Кирила. Невдовзі він отямився - блять, якого хуя? Поліамори йобані, на сцену, бігом.
— Взагалі-то обідно - відклеївся від Кіри Міша, нервово кусаючи губи і шукаючи поглядом плащ.
— Там нас народ чекає, вдівайте плащі - не в силі залишатися з трійцею, басист вийшов, зачинивши двері.
— Та, не зручно вийшло - пробубнів Дід, застібаючи сорочку барабанщика, котрий досі не міг прийти до тями.
— Не зручно?! - Влад аж здригнувся від несподіванки і відійшов від палаючого гнівом Кирила. Він схопив свій плащ, та перед тим, як вийти, крикнув - ви взагалі вже якісь, я пішов.
Двері грюкнули, хлопці залишились в двох.
— Чорт, - вдарив себе по лобі Влад.
— Я казав, погана то ідея, але ти як завжди - Міша вже надягнув свій плащ і чекав Діда, який тіки просунув руку в рукав.
— Ну, але ж не погано було?
— Було, - знизав плечима Матюхін - потрібно буде якось вибачитись.
— Ага - підтвердив він, надягнувши плащ - пішли...
