Через смак смутку і печалі
Пишу цей вірш віднині зараз,
Щоб злість пішла моя подалі,
Ненависть немов увірвалась.
Бо розтоптала б я людину,
Була би змога та сміливість.
Котра несе лиху годину,
Була би не така чутливість..
А що робити якщо я
Боюся слово те сказати,
Нехочу того маяття,
Нічого вже не приписати.
Лиш страх та й все,
Нічого більше
І не несе оця особа.
Лиш хочеться сказати:
Спустись на землю, ти, істота.
