Вона не може,
Вона безсильна,
І з очей твоїх вона зникла..
Вона бездарна,
Для неї все марно,
І не подумала,
Що може зробити щось гарно..
Вона спустилась,
Вона сховалась,
Вона вас всіх так сильно боялась..
Більше навіть не сподівалась –
до самонавіювання вдалась.
Прийшло на думку,
Що то все правда,
І просто неабияка зрада.
І як терпіти?
Як зрозуміти?
Скоро може й в очах помутніти.
Вона здалась та розпалась
І більше не трималась –
Бо чи було за що?
Бо хто не скористався?
Та хто не потурався?
Та правильно – ніхто.
