ПСИХ (хьонлікси)

🔪×3×🔪

×××

Хьонджін прийшов зі склянкою холодної води і дав Феліксу. Підсуваючи свій стілець ближче до молодшого, він уважно дивиться, як той, не поспішаючи, маленькими ковтками, п'є воду зі скляної склянки.

"Ну... так як ми не особливо спілкувалися з того моменту, як познайомилися ..."

Почав Хьонджін, як тільки Фелікс поставив склянку на маленький скляний стіл.

"Розкажи мені більше про себе."

Фелікс нервово прикусив нижню губу.

"Про мене?"

"Так."

Хьонджін поклав голову собі на долоню.

"Розкажи мені про себе."

"Добре... що ти хочеш знати?"

"Що завгодно, Фелікс."

"Я мохм ... я люблю жовтий колір, і в підлітковому віці часто займався спортом, поки не отримав цю жахливу травму."

"Скільки тобі років?" Запитав Хенджін і наблизився, залишаючи між ними відстань у пару сантиметрів. Це було дуже, непристойно, але Феліксу зараз було не до пристойності.

"Двадцять один."

"Мені теж двадцять один. І, як я пам'ятаю, Чану було 25?"

"Ні, на рік молодший, йому 24." Хенджин дивиться на свої нігті, крутячи на пальці золоту обручку. Він тихо посміявся, коли помітив, як Фелікс стежить за його діями, не відриваючись. "Фелікс, скажи... ви з чоловіком ладнаєте?"

Це питання змусило Фелікса зненацька, і він замислився. Він тре руки, намагаючись придумати відповідь, яка не здасться старшому підозрілою.

"Я... ми ладнаємо." Каже Фелікс, подумки сподіваючись, що брюнет закине цю тему. "Іноді."

Але Хенджін не збирався. "Ти його кохаєш?" Коли Фелікс не відповідає, він сідає назад, і його обличчя приймає вибачається погляд.

"Пробач, якщо я виглядаю занадто нав'язливим. Мені просто було цікаво--"

"Ми майже не ладнаємо." Визнається Фелікс.

"Я думав... він був досить привабливим, коли ми вперше зустрілися, я тоді ще ходив до школи, і схоже він теж цікавився мною. Мої батьки хотіли видати мене заміж за людину з благополучної та стабільної родини, і родина Чана здавалась ідеальною. Але
е... через пару місяців після того, як ми одружилися, він перестав виявляти інтерес до мене."