ПСИХ (хьонлікси)

🔪×16×🔪

×××

Через кілька днів, близько шостої години вечора, Фелікс входить до будинку Со, на запрошення Хьонджіна. Як тільки він входить усередину, старший зачиняє двері і кидає йому пару гумових рукавичок.

"Швидше, одягни їх."

Командує Хьонджін. Щось дивне звучить у його голосі, та й сам хлопець виглядав не спокійно. Його волосся розпатлане, а очі налиті кров'ю, ніби він недавно плакав. Хлопець навіть одягнений у простий одяг, а не як завжди в одне зі своїх гламурних вбрань. Фелікса кидає у тремтіння.

"Хьон, що сталося?"

"Тут нікого немає."

Продовжує Хьонджін, він поводиться так, ніби зовсім не чує Фелікса. Він іде на кухню та бере великий чорний мішок із замком на всю довжину.

"Тільки ти, я, та Чанбін."

"Х-Хьонджін."

Все ж таки набравшись хоробрості, твердо видає Фелікс, з широко розплющеними очима впиваючись у цей мішок.

"Що ти збираєшся робити з цим мішком?"

Старший прикушує губу, його щелепи стискаються. Він виглядає незадоволеним.

"Фелікс, ти пам'ятаєш, що я допоміг тобі позбутися твого чоловіка?"

Він шалено усміхається, коли молодший робить крок назад.

"А тепер ти допоможи мені позбутися мого. Так що будь ласка, швидше, у нас у запасі не весь день.

"Хьоне, я..."

"Фелікс, ти не можеш відступити."

Заперечує Хьонджін, гнів заповнює його тон.

"Тепер ти в цьому причетний також, як і я, не можна допустити, щоб цей план зазнав невдачі. Або ти мені допомагаєш, або ти зі мною підеш на дно."

У стінах розуму Фелікса суперечливі думки вже влаштували війну. З одного біку, він хоче розвернутися й втекти в темряву, але інша його сторона, яка так любить Хьонджіна, благає його залишитися, та допомогти старшому. Ця його частина хоче довести свою відданість.

Фелікс невпевнено киває. Йому здається, що він втратить свідомість, як тільки обидва хлопці піднімуться сходами і увійдуть у спільну спальню Со. Але, на щастя, він тримає себе в руках. Через мінімальну кількість світла, кімната виглядає моторошною та містичною. Атмосфера тут лякає Фелікса до чортиків.

Підійшовши до ліжка, він помічає нерухоме тіло Чанбіна, одягнене в штани та сіру сорочку.

Хьонджін розтігує застібку на сумці.

"Я-Як ти..."

Вбив його? Фелікс хоче спитати. Але старший швидко читає його думки.

"Я б розлучився, але ця людина, надто вперта, а мої батьки суворі католики, так що у мене не було іншого вибору. Сьогодні він прийшов додому, і бажаючи розслабитися не помітив як я його споїв і задушив уві сні."

Від таких подробиць Феліксу знову стає ніяково.

"Ти одягнув рукавички?"

Холодне повітря, що потрапляє з вікна в кімнату, викликає мурашки на шкірі Фелікса.

"Так."

"Тримай його за ноги, а я за руки. На щастя, мішок достатнього розміру щоб помістити тіло."

Фелікс ковтає жовч, яка ось-ось підніметься до горла.

"Зрозумів."

Те, що зараз відбувається, здається, майже нереальним, і те, як йому вдається запхати в мішок вже мертвого чоловіка Хьонджіна, не вибльовуючи свої кишки.

"Так що тепер?"

Запитує він.

"Ми відвеземо і закопаємо його там, де неможливо знайти. Але якщо й знайдуть, то ніхто не дізнається, що це зробили ми."

Говорить Хьонджін з такою серйозністю, що Фелікс не може не повірити йому.

"Підемо покладемо його в багажник."

"Г-гаразд..."

Мішок важкий, але вони тягнуть його, страх бути спійманим штовхає у перед.

Вже з Чанбіном у машині, Хьонджін виїжджає на дорогу, атмосфера між двома хлопцями сильно напружена.

Кулаки Фелікса стискаються на колінах, коли він задається питанням, куди старший їх щастить? Дивлячись у вікно, він не може не плекати ганебну надію про те, що тепер, коли Чанбін і Чан зникли з їхнього життя, вони з Хьонджіном нарешті можуть бути разом.

🔪🔪🔪