Поклик крові

«7»

Завжди є шанс, поки є почуття ...

Повернулась Лейла вже тоді, коли Даша не спала. Вона лежала у  ліжку та просто дивилась щось в телефоні. Відірвала вона від телефона коли в номер зайшла Лейла. Даша була в шоці з зовнішнього вигляду подруги. Одразу почались питання про те де була дівчина та що з нею сталося. Але та відповіла що просто забула взяти з собою зонтик. Загалом увесь день дівчата провели в номері через жахливу погоду надворі. Подруги дивилися свої улюблені фільми та серіали зі смаколиками. А на наступний день домовились піти в парк Fountains Square який знаходився недалеко від їхнього готелю на пікнік. Парк з красивими статуями та чудовими фонтанами. Зазвичай цей парк відвідують ввечері, бо саме у цей час він стає особливим та затишним.

Тож о 17:00 наступного дня подружки почали збиратися. Оскільки через вчорашню погоду сьогодні на вулиці було 20 градусів Лейла вирішила одягти топ бандо білого кольору, а на верх нього білу ажурну кофтинку з люрексною ниточнокою. На низ дівчина одягла штани парашути оливкового кольору. Хоча Лейла і не сильно любила виходити на вулицю, почуття стилю в неї завжди було присутнє. Вона зробила розпущене волосся, узяла з собою фотоапарат та ковдру. Далі дівчата разом вийшли, по дорозі зайшли в магазинчик, щоб купити продукти для пікніка. Після, у парку вони ростелили ковдру та гарненько розклали усі речі. Увесь час дівчата провели за розмовами про роботу, майбутні плани та авжеж майбутнє кохання. Несподівано Даші подзвонили з роботи та вона сказала що відлучитися на пару хвилин. Лейла сиділа на ковдрі, насолоджувалася чистим повітрям, панувала спокійна атмосфера. Вона розглядала людей довкола себе і раптом помітила його. Так так саме його, Тахіра, який розслаблено розгулював парком. Здається, він теж помітив Лейлу оскільки зупинився та повернувся в її бік.

«Капець...» подумки подумала Лейла

На обличчі чоловіка відразу з'явилась щира посмішка, він попрямував до Лейли. Дівчина встала та пішла йому на зустріч з не сильно задоволеним обличчям.

І ось між ними приблизно метр відстані. Дівчина не знала що казати, першим почав Тахір.

-І знов наша неочікувана зустріч. Не задумуєшся про те, що нам варто познайомитися. - сказав він своїм задоволеним тоном поглянувши на дівчину пронизливим поглядом.

-З яких пір ми перейшли на ти?

-Ми вже майже знайомі, не рахуючи те що я не знаю твого ім'я, саме тому я зараз стою тут перед тобою.

-А тобі, я бачу, потрібно по кілька разів нагадувати, що я не знайомлюся. - сказала незадоволено Лейла.

-Як ти? Як твої коліна? Ти в той раз добряче впала, я хвилювався.

Лейла

Ох, але ж мені реально приємно що я знову з ним зустрілася. Що це? Знову ці мурахи по тілу. Треба бути гордою, таких дівчат, до яких він ось так заграє безліч. Мені таке точно не потрібно. Він не зможе підкорити мене.

-Чому тебе це цікавить? Навіщо взагалі ти підійшов? Я не хочу зараз розмовляти і знову повторюю. Я не знайомлюсь.

-Перестань показувати свій характер, я все одно добиватимусь знайомства з тобою.

-Знаєш...- раптом дівчину перервав голос подруги.

-Лейлі-і-і я тут...а...ой. - Даша завмерла.

Лейла тяжко зітхнула. Потім повернулася до своєї подруги, видавивши з себе фальшиву посмішку.

-Так значить Лейла...добре, побачимось ще, а і до речі, коли ти злишся ти дуже мила, мені це так в тобі подобається. - Тахір підморгнув Лейлі та пішов.

-Що що... ти! - Лейла почервоніла.

-Лей, що це було?! Це твій таємний доглядач?!Чому я нічого не знаю. - розпитувала Даша.

-Будь ласка, Даш, не зараз, розповім усе в номері - втомлено мовила дівчина.

Оскільки на вулиці вже темніло, дівчата почали збиратися в номер.

Тахір

Така характерна, проте так подобається мені. Вона прекрасна, справді, я ніколи не міг й подумати що мене хтось так зачарує як вона. Мила як янголятко а така горда та самовпевнена. Вона точно буде моєю. Тільки моєю. Лейла. Яке прекрасне в неї ім'я. Можливо буде складно заполучити її однак я готовий. Готовий долати складні шляхи заради того, щоб Лейла була зі мною. В моїх обіймах. В моєму житті. О Аллах, я насправді ніколи не відчував такі почуття.