Поклик крові

«13»

Не хочу чекати тебе...Хочу бути там, де ти...

З Лейлою розмовляли азербайджанською мовою. По голосу невідомого, дівчина зрозуміла, що їй дзвонить Тахір.

-Що? Чому в тебе цей номер? Звідки ти знаєш як я виглядаю? Що взагалі відбувається? - здивовано питала Лейла.

-Тихо тихо, люба. Тобі варто просто повернутися і ти сама усе зрозумієш.

Лейла раптом зупинилася. Серце биття прискорилося, знову це тремтіння, знову ті мурахи по шкірі. Вона повільно обернулася. За кілька метрів від неї стояв він. Тахір. Перший раз за той час який Лейла бачила чоловіка, він був одягнений у просту темно синю сорочку та білі шорти. Вперше його волосся було трохи скуйовджене, проте це придавало йому більшої звабливості. Тахір дивився тим самим пронизливим поглядом на неї. Також він посміхався, посміхався щиро з розуміння того, що він не може без неї, не може без своєї коханої. Він хоче більше часу проводити з нею, він хоче зустрічатися з Лейлою та намагатися з усіх сил робити її найщасливішою дівчиною у світі. Лейла завмерла та легенько посміхнулася, однак все ж вона намагалась якомога швидше приховати це. Потім не поспішаючи дівчина попрямувала прямо до чоловіка.

-Я усе бачив. Не потрібно приховувати свою посмішку, вона в тебе дуже гарна. А ще я знаю що ти рада мене бачити, це дуже видно по тобі. - запевняв Тахір з гарним настроєм.

-Що? Нічого такого немає. - упиралася Лейла.

-Тобто ти хочеш сказати що не рада бачити мене?

-Я такого не казала...

-О, значить все ж таки рада? - по доброму знущався чоловік.

-Тахір! Припини! Припини знущатись! Для мене просто неочікувано бачити тебе тут, у Києві. Навіщо ти приїхав? В тебе тут якісь справи? І до того ж як ти мене знайшов? Слідкуєш за мною? - розпитувала Лейла.

-Ні, справ тут в мене немає. Я вирішив зробити відпочинок. Відпочити від всієї своєї роботи тому я приїхав сюди. А якщо бути точнішим, до тебе, моя кохана! Я хочу провести цей відпочинок з тобою, якщо ти не проти.

-Я це вже зрозуміла, але як ти мене знайшов? - перепитувала Лейла.

-Це дуже довга історія, я розповім тобі пізніше.

Лейла подумала що Тахір просто уникає відповіді і їй стало ніяково. Можливо він вистежує Лейлу? Що якщо він не такий милий та турботливий як знається, на перший погляд? Однак чоловік швидко розвіяв ці нав'язливі думки Лейли, він ухопив її за руку та потягнув за собою. Вони дивилися один одному в очі, і насправді це була прекрасна прогулянка. Вони гуляти вулицями Києва та багато розмовляли. Він та вона почали дізнаватися більше про життя один одного. Це дуже тішило як і Тахіра, так і Лейлу. Також вони багато сміялися, розповідаючи один одному кумедні життєві історії. Тахір навіть купив для них обох морозиво яке вони намагалися якомога обережніше їсти.

Повз них проходила мила бабуся яка захоплювалася ними, мовила:

-Ну яка ж мила пара, як підходять один одному, все ж кохання робить людей такими щасливими.

Дівчина у той момент трохи збентежилась, однак Тахір добре знав про що йде мова. Він обережно обвів своєю рукою її талію від чого Лейла ще більше засоромилась та скинула його руку.

Загалом цей день минув дуже добре і молода пара теж тішилася цим. І ось, вони стоять біля входу у Лейлину квартиру.

-Цей день був найкращим. - мовив Тахір.

-Так, я згодна з тобою ха-ха-ха.

-Можливо я казав це вже сотні разом, проте твоя краса зводить мене з розуму. Справді, коли я засинаю я думаю про тебе, коли я прокидаюся я все ще думаю про тебе. Ти розумієш що без тебе я вже не зможу бути ніяк.

-Мені ніхто раніше не казав такі слова.

-Я радий що у твоєму житті я буду у всьому першим!

Вперше за всі дні які Тахір бачив Лейлу вона сміялась, сміялася щиро та для нього це був як знак. Знак того що їй подобається проводити з ним час і що він обов'язково буде ще більше трудитися, щоб вона стала тільки його, його коханою. Дівчина подякувала Тахіру за цей прекрасний день, проведений разом, а потім пішла всередину, помахавши йому рукою на прощання. Тахір помахав їй у відповідь і з радісною посмішкою на вулиці неквапливо крокував, чекаючи на наступну зустріч з його Лейлою.