Нехай брехня сердець прикриє брехнею обличчя.
Вільям Шекспір
Розалі прокинулася від того, що її шия затекла, лежачи на руці. Розплющивши очі, вона зрозуміла, що лежить на грудях Фенікса і шоку дівчини не було меж, допоки спогади потихеньку не повернулися до неї.
Вчора Фенікс врятував мене, привіз до себе додому, дав свій одяг і заспокоїв, коли мені наснився кошмар. Мабуть, я за все життя не зможу відплатити йому.
Спробувавши встати і тим самим відлипнути від Фенікса, вона розбудила його.
- Вже йдеш, золотце? - сонним голосом вимовляє той із заплющеними очима.
- Золотце? - ошелешено запитала Розалі
- Ти всю ніч бурмотіла про якісь золоті ланцюги.
- Боже.. - її сорому не було меж, - що ще я робила?
- Ще ти намагалася мене роздягнути, але я сказав: «Роза, ми ж у церкві».
- Боже, Фенікс, я не...зажди, у якій церкві? - тепер він дивився на дівчину і ледь стримував сміх, - ідіот!
- Та годі тобі, весело ж. Тобі вже краще? - спитав Фенікс.
- Начебто, жар минув.
- Тоді їдемо до твого Джей-Джея?
Чорт, я зовсім забула про нього!
- Так звичайно! Якомога швидше! Тільки... у мене ж немає одягу...
- Я, начебто, не забираю в тебе свої речі, - мовив той.
- І що я скажу Джею? «Це всього лише одяг твого боса, з яким я спала цієї ночі»?
- Ні, звучить двозначно, - промовив Фенікс і посміхнувся.
- Я бачу, ти сьогодні у настрої.
- Просто виспався, - відповів хлопець, а потім підвівся з ліжка і підійшов до дівчини впритул, - у тебе розбита губа, синці на щоках і зап'ястях. Краще б хвилювалася, як ти це поясниш, а не те, що прийшла в моєму одязі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Одержимість|18+
Teen FictionПісля смертельної автокатастрофи батьків, Розалі Харріс та її брат Джейден змушені переїхати в інше місто і почати життя з чистого аркуша. Новий будинок, нова школа, нові друзі, та Фенікс Ернандес. Молодий король Нью-Йорку, грубий та імпульсивний. Я...