Після смертельної автокатастрофи батьків, Розалі Харріс та її брат Джейден змушені переїхати в інше місто і почати життя з чистого аркуша. Новий будинок, нова школа, нові друзі, та Фенікс Ернандес. Молодий король Нью-Йорку, грубий та імпульсивний. Я...
Зі мною всерйоз щось не так. Ніби в мені якась темрява, яка часом приголомшує, і я не знаю, звідки вона. Але, думаю, це через неї я роблю ці божевільні речі.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я розплющую очі і знову відчуваю під ногами рідину, яку не можу назвати водою, враховуючи минулий раз. Я в одній лише чорній білизні, що дуже дивно, адже я засинала у футболці. Цього разу мені не страшно, я точно знаю, що це сон. Просто кошмар. Піднімаюся з підлоги і починаю повільно йти вперед, дивлячись на всі боки: порожньо. Навколо темрява, немає навіть місячного світла, як минулого разу.
Продовжую йти.
Не знаю, скільки хвилин чи навіть годин я йду, але це ніяк не припиняється. Ніби я не йду, а стою на місці.
- Гей! Ти тут? - я зверталася ніби сама до себе, хоча насправді очікувала побачити ту сутність, що була і тоді. - Ти точно тут!
- Так, люба, - нарешті почувся той самий розслаблений, але впевнений голос. - Сумувала?
- Чому мені сниться це вдруге?
- Люба, це не сон, це...
- Моє життя, звісно, проходили вже минулого разу. Що тобі потрібно?
- Мені потрібно показати тобі, хто ти насправді.
Вона була такою ж зарозумілою, як і в минулому сновидінні.
- І хто ж я?
- Слабачка, - раптом заявила та. - Твій Фенікс, бідолаха, навіть не здогадується, що ти - маленьке дитя, яке відчайдушно прагне уваги. Уже й ноги перед ним розвела, не зарано?
Я розуміла, що це її дурні провокації, тому не стала піддаватися.
