Після смертельної автокатастрофи батьків, Розалі Харріс та її брат Джейден змушені переїхати в інше місто і почати життя з чистого аркуша. Новий будинок, нова школа, нові друзі, та Фенікс Ернандес. Молодий король Нью-Йорку, грубий та імпульсивний. Я...
Сьогодні вб'єш демона, а завтра зустрінеш диявола.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- У тебе якісь помутніння? Ми не житимемо разом і я нікуди не піду, - вигукнула Розалі.
- На щастя, вибору ти не маєш. Твій брат просив мене, я б навіть сказав благав, наглянути за тобою, — все тим же нахабним і зарозумілим голосом мовив Фенікс.
- Наглядай за мною здалеку! На біса мені переїжджати? - Розалі була не на жарт розгнівана.
- Я не збираюся щодня витрачати дві години на те, щоб доставити тебе до школи і назад. У мене, взагалі то, є й інші справи, - тепер і він почав злитися.
- Ось і займайся своїми важливими справами, а мене залиш у спокої.
- Та тебе не можна на секунду без нагляду залишити, не те що кілька днів! - він підвівся з дивана і підійшов до дівчини впритул. Його очі знову стали чорними, наче наповнилися темрявою.
- Мені не потрібен захист, - тихо промовила Розалі, дивлячись на нього.
- Ну ти дістала! Негайно зібрала речі та сіла в бісову машину! - тепер хлопець кричав на неї і, здавалося, ще секунда й зовсім ударить.
- Я нікуди не поїду! - вигукнула Роза.
Це виглядало дуже смішно. Фенікс набагато вищий за неї і вона, мов нещасна комашка, що уявила себе гідним супротивником.
- То йди до біса, Роза! Хоч падай з другого поверху, мені начхати! Вдало дістатися до школи! - він ніби плюнув ці слова у бік дівчини та покинув її дім.
Я хотіла, щоб він пішов. Чому ж так порожньо всередині? Мабуть, так буде найкраще для нас обох, - з цими думками Розалі піднялася до себе і попрямувала до ванної кімнати, адже апетит зник, як і Фенікс.
