Одержимість|18+

11. Без тебе

Я визнаю, що наркотики - це погано, але кошмар, на який перетворює життя кохання...про нього навіть подумати страшно.

Минув цілий тиждень з того часу, як Роза бачилася з Феніксом. Вона ходила до школи, зовсім недавно перестала працювати над статтею, яку Давіна попросила написати. І, зізнатися чесно, вона вийшла справді якісною.

Тож як це бути підлітком у сучасному світі?

«Ми відрізняємося зарозумілістю, часто трохи грубі і знаємо, що справедливості у цьому світі немає. На нас покладають великі надії, вважають, що саме ми повинні виправити помилки дорослих, а в результаті «помилкою» називають нас. Ми підлітки, але ми розбиті. Поки дорослі знецінюють наші проблеми, ми допомагаємо один одному, намагаємося зрозуміти і прийняти, все, чого ми хочемо - це бути щасливими, ми хочемо веселитися, напиватися, бити тату, робити пірсинг, ми хочемо зустріти не того хлопця, поцілувати дівчину, спробувати травичку. Ми хочемо робити це, знаючи, що нас не засудять, а направлять. Ми хочемо робити помилки, на яких будемо вчитися, знаючи, що нас завжди підтримають. Світ не готовий до сучасних підлітків і всіляко зачиняє перед нами двері. Але знайте, що ми прийдемо і виб'ємо їх із ноги. Адже життя настільки швидкоплинне, ти можеш кліпнути, а людини більше немає. Коханої і рідної людини більше немає. І поки ви рахуєте кількість «неправильних» вчинків та помилок, ми – живемо. Адже ми не хочемо існувати.

Ніхто не хоче копнути глибше і зрозуміти, що світ жорстокий, а ми лише намагаємося зробити своє життя іншим. Я не хочу жити у світі, в якому мене засудять за поцілунок з дівчиною, я не хочу жити у світі, де мені вказуватимуть, що я ПОВИННА робити. Я хочу жити в світі, в якому мені зможуть допомогти, в якому кожен підліток бачитиме світло, а не всепоглинаючу темряву. Я хочу, аби мої мрії та цілі не були висміяні.