Викуплений омега

1

-Я хочу викупити цього омегу.

-Оу...гарненький, так? Проте його неможливо викупити.

-Ціна?

-Що ж, цей омега доволі привабливий і талановитий. Всі квитки розкуповуються на його концерти. Ви розумієте, які втрати понесе цей театр, якщо ..

-Мені не важливо, яка сума.

-Тоді, ось, - каже потворний чорнобровий чоловік і простягає листок із написаною на ньому щедрою сумою.

Мін випадково почув розповідь знайомого про талановитого та чарівного омегу, що виступає щотижня в театрі. З чужої розповіді, альфа дізнався, що той потрапив в якусь складну ситуацію і був викуплений директором театру. Тепер хлопець «відплачує» за те, що його «врятували». Але за словами, омезі живеться не солодко: складний режим і постійні виснажливі репетиції. Його «власник» забезпечує його дорогими костюмами, щоб все більше глядачів збиралося, маленькою гримеркою, де і живе омега, і дешевою їжею, просто щоб той виглядав здоровим. На ньому заробляють гроші, хоча він уже давно має бути вільним, але омегу не відпускають, мовляв, що його все ж таки забезпечували весь час їжею та «ліжком». Хлопець ще неповнолітній, йому 17 і живе в жахливих умовах, його змушують відпрацьовувати гроші, типу витрачені на нього, хоча потрібна сума вже давно лежала в товстезному гаманці директора.

-Я згоден.

Юнгі хоче, щоб хлопець був звільненим від цих жахливих умов, а театр і взагалі закриє, за допомогою свого знайомого.  Він не жалкує, що залишає таку велику суму, адже людське життя не вартує таких малих грошей, тим більше, що хлопчина ще й сильно постраждав через проблеми, які в нього були до цього. Можливо, танці його трохи вивели з жахливого стану, але Мін не дозволить і добу ще тримати омегу тут.

Директор коротко говорить охороні, щоб зібрали хлопця і привели до нового «власника» (Юнгі готовий був задушити голими руками альфу за це слово). 
До омеги тут точно ставилися погано, бо з'явився він перед Юнгі з опущеною головою, ніби котеня, що провинилося.

-Це всі твої речі? - Юнгі намагався говорити дуже спокійно, щоб випадково не злякати омегу. У відповідь йому хлопець лише повільно махнув головою «так».
-Добре, ходімо зі мною.

Їхали вони мовчки. Юнгі лише спостерігав за омегою через дзеркало. Альфа сидів на передньому сидінні, поруч із водієм, а омега  намагався сховатися за сидінням, щоб новий «власник» не бачив його сліз. Хлопець не знає, куди його везуть і чого очікувати. Коли його забрав до себе директор театру, омега не мав права ні на сльози, ні на посмішку. За все, що робив «не так», отримував пліткою по руках. Маленькі, тендітні рученята, якими завжди всі ^умилялися, почали покриватися шрамами від постійних кровоточивих ран, що, навіть, не встигали загоюватися, ще з перших днів. Омезі було дуже важко терпіти таке ставлення до себе, але вибору в нього не було. Танці - це все, що його відволікало. Лише під час виступу він міг показати всі свої емоції, свій біль та сльози, проте ніхто не звертав увагу, що це не просто танці. Це благання допомогти, врятувати.. 

Омега від хвилювання та плачу, втомився і втратив сили. Коли Юн відкривав двері авто, щоб випустити хлопця, побачив, що той заснув. «Господи, яке ж ти котеня. Настраждався, певно.. Нічого, тепер з тобою все буде добре», - думає Мін, коли пригортає ще ближче до себе омегу, несучи його в ЇХНІЙ будинок, в окремо підготовлену кімнату.

-Поспи, відпочинь. Тобі зараз варто набратися сил, а потім поговоримо, - накриває хлопця покривалом і йде до робітниці, що, можна сказати, заміняє йому маму, бо няньчиться із ним постійно.

-І що ти з ним плануєш робити? - запитує робітниця.

-Поки хай відсипається, а далі поговорю з ним. Не хочу, щоб він мене злякався, можеш його переодягнути, будь ласка?

-Добре.

%%%%%%%%%%%%%%