Викуплений омега

10

Пак пішов переодягатися, коли чує дзвінок у двері. Юнгі в дУші, попросив, щоб омега приніс йому футболку, але Пак тепер не знає, що йому робити: йти відчиняти двері чи нести футболку.

-Біжи переодягайся, я відволічу гостей на себе, - каже Саєн і йде до дверей.

-Юнгі, я приніс, - каже омега, стукаючи в двері ванної кімнати. Альфа відчиняє двері, постаючи перед Чіміном лише в рушнику, обмотаному навколо бедер, що ледь тримається.

-Ой, - Пак відвертається і прикриває очі. Альфа на це сміється і притягує його за талію до себе, закриваючи двері.

-Ти що робиш?

-Хочу тебе поцілувати.

-Там друзі твої прийшли. Тримай, одягайся, - віддає футболку, - і я також піду переодягнуся.

-Соромишся?

-Ти жартуєш?! Одягнися вже, господи.

-Я б пожартував щодо господа, але ти правий, у нас немає часу.

Юнгі цілує наполегливо омегу і охоплює його талію, притягуючи до себе ближче.

-Стривай, - шепоче в чужі губи Чімін і обіймає альфу за шию, - там сидять твої друзі, а ти навіть не поспішаєш. Це не гарно з твого боку, - накопилив губи.

-Я ж не один не поспішаю. Вони на нас не образяться, - цілує Пакове підборіддя.

-Ююн! - Мін посміхається.

-Гаразд. Увечері ти вже не втечеш від мене.

-Ухти! Привітик! - вигукує Джин, коли у вітальню заходить Юнгі, ведучи за руку Пака.

-Радий вас бачити. Привіт, - підходит до друзів, щоб привітатися.
-Це Чімін, - вказує на омегу поглядом.
-Чіміне, це Джин і Джун.

-Приємно познайомитися, - сором'язливо посміхається.

-Який ти милий! Так, шановні альфи, ми вас залишаємо і підемо посекретничаємо. Ходімо, веди мене у свою кімнату.

-Тільки не тисни на нього, любий, - звертається до свого омеги Джун.

«»»»»»»»
-Гарненько в тебе.

-Дякую.

-Я так розумію, тут твого сліду немає? Ти ще перестановку не робив?

-Ні, я тут всього лиш третій день, не повноцінний.

-Зрозуміло. Тоді займемося цим пізніше, якщо ти не проти.

-Ти допомагаєш їм із дизайном, тобто, ви разом працюєте?

-У-у-у. Я дуже скромний, знаєш, але я граю найважливішу роль в компанії. Працюю головним дизайнером. Джун спочатку не хотів мене залучати до роботи, але я сам туди пробився. Якогось разу виникли проблеми з проектом, а я допоміг їм, тим самим і проклав собі шлях у компанію. Вони себе називають директорами, але хто ті директори без найкращих працівників? М? - Пак починає сміятися з нього.

-Ти справді скромний.

-Розкажи щось про себе, бо Юнгі тільки уточнив, що з ним тепер милий омежка живе і все.

-Мені немає що про себе розповісти, - винувато посміхається.

-Пробач, я, певно, змусив тебе щось неприємне згадати?

-Ні, все нормально, - Пак відвертається, робить вигляд, що щось шукає.
-О, ось пульт. Подивимося щось?

-Чімін. Подивися на мене, будь ласка.

-Та все нормально.

-Чімін...

-Я не можу розповісти, це неприємно, - каже Пак, дивлячись в чужі очі, посміхається, але відчуває, що пилина сліз застилає очі.

-Йди  до мене. Я тебе обійму, а ти поплач скільки потрібно.

«»»»»»»»»
-Як у вас справи?

-Так само. Обстеження проходимо, але результату немає. Джин постійно сумний ходить, важко пропускає це через себе. Коли  я йому сказав, що ти неповнолітнього Чіміна до себе забираєш, він одразу оживився. Вимагав, щоб ми до тебе їхали терміново.

-Я не знаю, на скільки вам важко, але на мою підтримку завжди можете розраховувати. Можу запитати ще лікарів.

-Не варто. Ми вже багатьох лікарів змінили, результат той самий. Розкажи краще про Чіміна. Що з ним сталося?

Юнгі розповідає все, що знає про омегу, інколи відповідає на запитання Джуна.

-Але йому потрібно ще трохи часу, може хоч щось ще дізнаюся, то можна буде діяти. Прикриємо ту театральну контору.

-Я тобі надішлю контакти, зв'яжешся з ними, допоможуть ще інформацію якусь знайти.

-Дякую. Хотів ще запитати тебе про вакансію для Чіміна. Куди можемо його пристроїти?

-Цілком можливо в помічники Джину. Він всеодно постійно жаліється, що самому складно. Я із ним поговорю про це сьогодні, а завтра, скоріше всього, можеш його брати з собою.

-Добре. Думаю, їм сподобається ця ідея. Ходімо подивимося, про що вони там шепочуться, бо мене ця тиша лякає, - посміхається Мін.