Неш ще спав. Я припіднялася на лікті і мрійливо дивилася на світанок. Сонце ледь-ледь пробивалося над морем і грало барвами. Мене абсолютно не бентежило ні те, що я абсолютно гола, ні те, що було вночі. Все якось стало на свої місця. Я там, де і хотіла бути, і з тим, з ким хотіла.
Провела пальцями по бородатій щоці, по чорному розкуйовдженому волоссю. Шарудіння порушило цю ідилію. Я підняла голову. Шарудить від рюкзаків.
– Неш, ти це чуєш?
Нерозбірливе бурмотіння у відповідь. Він ще спав.
– Неш! – я штовхнула його в плече.
Він перевів на мене заспаний погляд, і я вказала на рюкзаки. Декілька секунд до нього доходило, що я від нього хочу.
От біда... – ще заспано промовив він і розвернувся до рюкзаків.
Вони лежали від нас досить далеко – рукою не дістанеш. В них явно хтось порпався із хазяйновитою завзятістю. Неш взяв камінець і крикнув, кинувши його:
– Гей!
Коли камінець досяг цілі, то з рюкзака рвучко висунулась роздратована звіряча морда. Чорний ніс декілька секунд принюхувався, а потім тварина чимдуж чкурнула на втьоки.
– Це... Це був єнот? – про всяк випадок перепитала я, бо все моє пізнання про єнотів ґрунтувалося на старих дитячих журналах з підземки.
– Схоже, що так, – підтвердив Неш, збираючи по узбережжю свій одяг.
Неш витрусив вміст рюкзака на каремат. Як виявилося, єноти мають особливу пристрасть до субліматів і дротів.
– А це вже погано.
– Що таке? – запитала я, надягаючи штани.
Він показав мені щось схоже на мачете і клубок проводів.
– Раніше ця річ живилася від ловця. Виходила така собі техно-сокира – заряджаєш і хоч каміння без особливих зусиль рубай. Була... Поки зарядку безцеремонно не з'їли.
– Бачиш, прогрес трохи прогнувся під натиском єнотів, зауважила я
– Тепер розчищення майданчику для корабля займе більше часу і, відповідно, сил.
– Бісові єноти... Але ми впораємося, – я посміхнулась йому і поцілувала.
Впораємося... Було легко сказати. Неш як в стару добру давнину махав мачете без благ технологічного прогресу, а я носила всілякі гілки на купу. Думаю, сьогодні багаття буде гарне. Під вечір руки нещадно пекли від численних дрібних подряпин. (Рукавиці ніяк мене не врятували!) Але майданчик було розчищено. І я була права – горів цей весь мотлох прекрасно.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Цифрові кочівники. Тея
Science FictionТея родом із Землі втрапляє до групи втікачів, що прагнуть колонізувати одну із віддалених планет. Отримавши іскру зі специфічною властивістю «не помри», вона намагається знайти своє місце у світі космічної імперії, час якої спливає.
