Ти прокинулась як завжди раніше всіх, і встигла зробити майже всю роботу, ось ти набирала воду з колодязя і вже хотіла піднімати відра як за тебе хтось вже це зробив. Піднявши очі ти побачила УПА, який вже підняв відра з водою.
УПА: доброго ранку –подививщтсь на тебе сказав хлопець
Т/і: доброго, а чого ти так рано встав?
УПА: рано? Вже як би час вставати, і ось я вирішив тобі трохи допомогти –посміхнувшись поніс відра з водою додому
Т/і: нетреба було, я сама б принесла –сказала ти йдучи за парубком
УПА: ти і так цілий день на ногах –вже ставлячи, відра на землю –може для мене є робота?
Т/і: навіть не знаю –задумливр сказала ти
УПА: справді? –здивовано запитв хлопець
Т/і: угу –задумдиво відповіла дівчина
§у вечері§
Ти просто йшла до озера, яке було за селом, ось ти вже стоїш біля плакучої верби. Гілля верби тихо розгойдував вітер, сонце вже сідало по воді проходило, проміння сонця падаючи на воду неначе місточок. Було чутно як співають пташки, серце спокійно билось закохуючись в цей краєвид. (Ну не вмію я описувати природу :___( )
Тебе чиїсь руки обійняли за талію притягуючи до себе, подивившись на цю людину ти побочула УПА, який тобі мило посміхнувся. Не роздумуючись ти обійняла його у відповідь, поклавши свої руки йому на груди і прикривши очі, УПА уткнувся носом у твоє волосся вдихаючи твій запах, що його так дурманив
