Екстрасенс

Дух

"Лякає лише невідомість. Але коли людина вже зіткнулася з нею віч-на-віч, вона  перестає бути невідомістю."
Антуан де Сент-Екзюпері
✩*⢄⢁✧ --------- ✧⡈⡠*✩
По приїзду додому, Фелікс пішов заварювати чайник, передбачуючи бажання старшого. Джісон сів за той столик та запалив сандалову паличку, він прикрив очі, намагаючись зосередитись, але йому наче щось заважало. Прийшовши з чайником і чашками на підносі, Фелікс помітив вираз обличчя Джісона, підійшов ближче.
- Що, знову він? - Фелікс сів поряд.
- Так, - Джісон взяв руку Фелікса.
Та враз у вуха молодшого врізалась какофонія набридливого повторювання одного слова. Молодший повернувся на джерело звуку - на шафі зверху, лежачи на спині та звісивши голову донизу, був хлопець з білявим волоссям, безліччю тонких намист, у білій футболці, поверх якої - коротке синє хаорі з білими хвилями на подолі та жовтим місяцем на спині, у чорних штанах. Він повторював одне і те ж:
-НудноНудноНудноНудноНудноНудноНудноНудноНудно.
- Хьонджіне, ти можеш помовчати хоч хвилину? - гаркнув на хлопця Фелікс.
- Не можу, бо ви зі мною не говорите, а я тут сам, - хлопець сів на шафі, - Мало людей з духами приходить, навіть поговорити ні з ким.
- Хьонджіне, - повернувся до нього Джісон, - що ти скажеш про місіс Лі?
- Яку місіс Лі? А, оту, що від сина відлипнути не може? Та біля неї хоч з бубном танцюй - не помітить нікого, окрім свого Мінхо.
- Ясно... - Джісон про щось задумався поки хлопець злізав з шафи.
Хьонджін сів навпроти хлопців, а потім, скривившись, віддвинувся назад.
- Фє! Від вас тхне трупною енергетикою. Ідіть почистеся, не треба мені по дому тут її розносити.
Фелікс видихнув.
- Я підготую все.
- Кинь амаранту - більше не треба мені тут привиди.
- Привиди? - відпив чаю Джісон.
- Де є труп, там є і привид, Джісоне, ти наче вперше про це чуєш. Ало, це я - дух твого будинку, - Хьонджін помахав рукою перед очима Хана.
- А, ох, я… Я забув, - хлопець виглядав розгублено.
Дух поглянув на хлопця перед ним, примружився, а потім усміхнувся.
- Забув чи закохався?
- Що!? Я!? Джіне, ти на шафі перележав? - Джісон миттю оживився.
- Ну, розказуй, хто це?
- Хьонджіне, ще слово і в тебе полетить капець.
- Це вона чи він? - Хьонджін помітив, як міміка Джісона відреагувала на "він", - Віііін, хто це, хто це, хто це? Як його звати? Звідки він?
Джісон зняв капець: від одного Хьонджін увернувся, від другого теж, але той майже вцілив у Фелікса, який закінчив з підготовкою.
- Ааа, Джісоне, ти чого кидаєшся?
- Передаш Хьонджіну, що я не хочу з ним говорити.
- Джісоне... Як я це зроблю без тебе?
- Точно, потім значить.. У нас є щось перекусити? Я голодний.
- Я подивлюсь, іди.
Джісон перевдягнувся, кинув одяг на підлогу. Якщо тіло від трупної енергетики можна вимити травами чи виговорити, то одяг - тільки спалити, тож Хан накидує халат та йде до джерела. Це джерело утворилось тут самостійно, тому має природну енергетику, яка сильніша за будь-яку негативну.
Джісон змучено видихає, розв'язує пояс та вже оголяє плечі, коли чує позаду кашель. В паніці він накидує халат назад та повертається. Кого-кого, а точно не Мінхо з закритими рукою очима він очікував тут побачити.
- Лі Мінхо! Вас не вчили, що вламуватись до когось ось так додому - це не нормально!?
- Вибачте-вибачте, я стукав, та мені ніхто не відчинив.
- То ви вирішили, що ходити й заглядати у всі кімнати краще?
- Ні! Я по коридору йшов - тут відкрито було.
- Джісоне! Що сталось? - на голоси прибіг Фелікс та, помітивши Мінхо, переводив погляд, то на нього, то на Хана. - А що ви тут робите?
- Аргх, Феліксе, забери його. Я почищусь і прийду до вас, - Джісон зачинив двері перед хлопцями.
Він ще раз глибоко вдихнув і видихнув, а потім розплющив очі.
- Тільки спробуй щось сказати.
- Хіхііхі, - хитрий сміх почувся з дерева біля джерела, - мовчу.
- Що ти взагалі тут робиш? Збоченець.
- Джісоне, я не можу бути ним, я дух будинку і бачу все, що в ньому відбувається.
- Дякую, що нагадав, тепер я більше вважаю тебе збоченцем.
- Ой, що я там не бачив, - Хьонджін глузливо посміхається.
- Хьонджіне!
- Ой-ой, а почервонів як, тут Мінхо поряд? - дух удав, що дивиться вдалину, прикривши очі від удаваного сонця.
Джісон закотив очі і ще раз видихнув, а потім почав роздягатись, незважаючи на духа.
- Знаєш, я передумав, - дух розчинився в повітрі.
Хан лиш усміхнувся, підійшов ближче до джерела, взяв горня з відваром трав та натерся ним, а потім поніс і занурився у воду з джерела.