По той бік дійсності

Глава 9

Повернувшись у замок, Макс був просто у нестямі від обурення.

«Подумати тільки! Мені доводиться йти у них на поводу! Та ким вони себе вважають?!» — майнула думка. Він влетів у вітальню, зовсім не помічаючи здивованого погляду Ольги. Дівчина збиралася вже спитати, що сталося, але побачила, як на порозі з'явилися Микита та Дара.

Ольга очикувала пояснень, але маг дивився в одну точку, роблячи вигляд, що поруч нікого немає. Здавалося, він заціпенів від ледь стримуваного роздратування.

— Де ти був?! — накинулася на друга Оля. — Ти не розумієш, що це небезпечно?!

— Ви що, змовилися?! — пішов у наступ Нік.

— Поясні мені, що тут робить вона? — поцікавилася Оля, уважно роздивляючись Дару.

— Твій приятель,— прошипів маг, вказуючи пальцем на хлопця,— вирішив пограти в Робін Гуда! Він, бачте, вважає, що Дара потребує допомоги!

— Але це правда! — обурено крикнув Микита. — Дивись! — Він схопив Дару за рукав кофти та оголив її руку. — Ти теж вважатимеш, що вона поза небезпекою? — глянувши на Ольгу, тихо поцікавився хлопець.

— Ти ж розумієш, хто це? — обережно промовила дівчина, жахнувшись глибоким ранам на руках Дари. — Вона чаклунка. Вона може бути у змові зі своєю сестрою. Їй не можна довіряти.

— Подумай, що ти кажеш! — Микита просто не вірив своїм вухам. Його подруга, яка прагнула всім допомогти, зараз відмовлялася побачити очевидні речі. — Ти вважаєш, що ці рани вона завдала собі тільки заради того, щоб заманити мене в пастку?! Я довіряю їй! Гаразд, я все зрозумів! Загалом не знаю як, але я допоможу їй сам! — круто розвернувшись, Микита попрямував до виходу. — Пішли, Даро!

— Я думаю, тобі треба охолонути, — промовила вона. — Ми тільки зробимо гірше, і тому мені краще піти. Я впораюся.

— Дара, — хлопець подивився їй у вічі, — те, що зробила твоя сестра... У нашому світі за це карають, садять у в'язницю. Розумієш? Ти не мусиш туди повертатися,— сказав хлопець, спопеляюче глянувши на мага, який стояв неподалік і беземоційно дивився прямо перед собою.

— Ада буде розлючена, — нарешті подав голос Максим. — Я щосили намагаюся зберегти й без того хиткий світ, але ви, — він обвів присутніх поглядом, — так і напрошуєтеся на війну.