Розплющивши очі, Ольга обережно вивільнила руки. Вона так і заснула, обіймаючи подруг, і тепер відчула, як сильно затекли її кінцівки. Намагаючись не розбудити дівчат, Оля тихо пройшла до дверей. Озирнувшись на Віку та Лізу, вона вийшла з кімнати. Спустившись, Ольга побачила у вітальні Макса. Здавалося, він не помітив ії появи, але варто було Ользі наблизитися, маг відклав книгу і запитливо глянув на неї.
— Відпочила? — поштиво запитав він.
— Адже ти знаєш, як дратуєш мене? — не відповівши на запитання, промовила Ольга. Сівши на диван, вона зневажливо оглянула мага.
— Чому ж? — здивовано піднявши брови, Максим подався вперед. Його бавила войовничість дівчини, і він ледве стримував посмішку.
— Мені здається, ти ведеш якусь дивну гру. Хай там як, але ти не до кінця чесний з нами,— примружившись, відповіла Оля.
— Прояснім, — голос мага став твердішим. — Я не веду жодної гри. І не можу до кінця бути чесним, оскільки сам намагаюся розібратися у деяких деталях. Потрібно знайти спосіб усунути на час стражників, і тоді я можу вас випустити. Але це не єдина проблема. Чорнокнижниці, вони так просто не відпустять Микиту.
— Що їм потрібно від нього? — нахмурившись, дівчина не зводила очей з мага, ловлячи кожне його слово.
— Життя, — прямо сказав Максим. — Він чомусь заважає їм.
— Що?! — Ольга прикрила рота рукою, стримуючи відчайдушний вигук.
— Ти тут найстарша, і я сподіваюся на твою розсудливість. Я зможу допомогти вам, якщо ніхто не заперечуватиме моїх рішень,— він багатозначно подивився на неї. Страх у її очах змінився рішучістю.
— Одже, ми маємо багато зробити,— видихнула Оля. Вона була нажахана почутим, але зусиллям волі взяла себе до рук. — Я так вважаю, спочатку потрібно розібратися з чаклунками?
— Мені треба дізнатися, що вони мають проти хлопця. У мене є ключ від порталу, який ви знайшли за допомогою заклинання пошуку, але щоб відкрити вхід, потрібно знайти зброю проти стражників — Макс відхилився назад і заплющив очі. Це допомагало йому зосередитися й упорядкувати думки.
— Як виглядає ця зброя? — поцікавилася Оля.
— Був один камінь, але в мене лише одна його частина, друга — безслідно зникла, — відповів Макс.
ВИ ЧИТАЄТЕ
По той бік дійсності
Novela JuvenilІноді життя може змінитися, не даючи жодної підготовки та інструкцій. Здавалося б, що може бути особливого у прогулянці парком. Компанія підлітків, що дочекалася весняних канікул, навіть уявити не могла, чим обернеться для них звичайний день. Заміст...
