Кохання з першого погляду?

Пахне небезпекою

Минали дні. Пара стала звикати до свого нового статусу. На Олега в поліції завели справу, але, на жаль, він досі на волі.
Дні минали б монотонно якби не Влад. Він частенько приходив до Христі, точніше, кожний день. Гуляли разом, спали, то у Влада то у Христі. А домашні концерти... Частенько ввечері пара сідала у вітальні, хтось за гітару, хтось за фортепіано, й грали різні мелодії, п'єси. Насолоджувалися компанією один одного.

В один із таких днів Влад взяв Христю із собою на репетицію. Тримаючись за руки вони йшли по малолюдних вуличках міста. Христя оглядала будинки навколо неї, кафешки, магазини, й думала. Думала про те, як їй не хочеться виходити із свого відпуску на роботу. Хочеться більше часу проводити з коханим, проте, вона так і не запитала його чи не плануються попереду нові тури. Їй не вдасться поїхати, адже робота...
Від роздумів її відірвав голос хлопця.

- Про що задумалась?

- Та так, - Христя посміхнулася, - Влад, слухай, а у вас є попереду заплановані тури?

- Ммм... Якщо я не помиляюсь, наступного місяця, 17 вересня, здається. А що?

- Та ні, нічого, просто, - Христя опустила погляд вниз, дивлячись як вони крокують, - ми тоді мінімум на тиждень будемо далеко один від одного...

- Христюн, ти через роботу? Я ж ненадовго. Ти і не помітиш, як ми знову будемо разом. А так, - Влад притягнув дівчину до себе, тримаючи за талію, - у нас ще є місяць. Тому не потрібно засмучуватися. - Хлопець на останок поцілував Христю в маківку, відчинив двері й пропустив вперед. За мить були чутні чужі голоси.

- Та гляньте, хто це у нас? Наші голубки, - Михайло встав і, бува, хотів обійняти Христю, але натрапивши на серйозний погляд друга, зупинився з піднятими руками, - Перепрошую! Я забув, що обійматися не варто. Присідай, - хлопець ступив крок в сторону, - Влад, у нас тут у розкладі з'явилися деякі помітні зміни, - Михайло взяв зі стола розписаний аркуш і підійшов до Влада, - наш тур переноситься. Ми вирушаємо післязавтра.

- Післязавтра?! - пара одночасно вигукнула. Христя різко піднялася й підійшла до хлопців, дивлячись на аркуш.

- Так, потім будуть проблеми із вільними театрами в багатьох містах. Тому завтра нам потрібно збиратися, - Міша співчутливо глянув спочатку на Влада, а потім на саму Христю, яка втупившись в підлогу, покусувала губи, - Христь, не засмучуйся, ми тільки на тиждень їдемо. Вибач, але по-іншому ніяк...

Влад притулив до себе дівчину й поцілував у щоку. Він не розумів, чому ця новина викликає у неї такий сум та переживання. Звичайно вона буде сумувати, і він також, але тут приховане ще щось. Значно серйозніше. Проте, Христя мовчала.
Не кажучи ні слова, хлопці приступили до репетиції. Контрольної.
***

Два дні потому.

Ближче до вечора до Христі знову завітала її подруга - Ельвіра. І знову не з пустими руками. Дівчина взяла у кафешки, неподалік від дому Христі, цілий сет суш. Пора знову попліткувати з подругою. Проте, розмова зайшла зовсім в інше русло.

- Чому ти просто не скажеш Владу? Це ж небезпечно. Він може в будь-який момент, коли немає поруч людей підійти до тебе. Тим більше захоче помститися за той вечір.

- Ельвір, - Христя відкинулась на крісло й помасувала скроні, - поліція не збирається щось робити, що ми будемо з Владом робити? Поб'є знову? Той придурок може подати в поліцію також і...

- І скаже, що побив за те, що хотів зґвалтувати дівчину? Нісенітниці. Христюн, - дівчина із всією серйозністю глянула в очі подруги, - Влада зараз тут немає, ти в небезпеці. Якщо не хочеш казати то, будь ласка, не ходи кудись ввечері або в малолюдних місцях. Так хоч буде шанс на допомогу. Я хвилююся.

- Обіцяю. Розкажу йому на крайнях. Якщо все настільки буде погано. Це ж не факт, що він буде шукати мене, правда ж?

- Хто знає... Хто знає..

***
Від лиця Влада

- Гей, - Кирило, помітивши дивний стан друга впродовж дня, підійшов до нього й присів, відкриваючи упаковку чіпсів, - Влад, що сталося? Ти сам не свій весь день.

- Та так.. - хлопець крутив у пальцях зубочистку, - просто задумався.

- Це через розлучення із Христиною на тиждень?

- Та скоріше за все ні. Просто... Вона дуже наляканою була. Особливо у вечір перед від'їздом. Але нічого мені не сказала.

- Може хвилюється, щоб все гаразд було? Або ж думає, що ти ще з кимось тут будеш?

Влад від такої заяви вилетів із свого трансу і вирячився на друга.

- Я? Та я ніколи! Як ти взагалі таке міг ляпнути?

- Все-все, - Кирило підняв руки в мирному жесті, - я просто припустив. Звісно ти їй не зрадиш. Кажеш, вона не хоче казати?

- Ні. Точніше, хоче, але секунду вагається й мовчить.

- Може хай так і буде? Не заставиш же її.

- Ну ж ні. Я ближче до ночі їй подзвоню. Постараюсь акуратно розвести на розмову. Відчуваю, що все серйозно.

- Як знаєш, - похлопав по плечі Влада й почав поїдати чіпси.

Всіх вітаю з першим вересня! Офіційно заявляю, що ми - лошари. Ставимо свічку за упокій наших нервів та за упокій Олега🕯️