Домашнє ув'язнення/Home Confinement

Двадцятиріччя.

На наступний день тіло Джісона нило від болі, адже той старий маразматик штовхнув його зачепивши недавні побої які ще не зійшли. Єдина думка що його тішила це те що від сьогодні він не буде бачитися з другом батька, який навчав його та водночас домагався на кожному занятті непристойно торкаючись меншого. Переодягнувшись та привівши себе в порядок він за графіком відправився на перший поверх щоб поснідати з «родиною». Прийшовши він очікував побачити лишень матір, але несподівано для себе за столом сидів ще й Лі Мінхо.

- Доброго ранку,- привітався менший не підводячи очей, проте з матір'ю він відчував себе трохи вільніше.

- І тобі доброго. До нас завітав твій новий вчитель, я сама щойно познайомилася і відразу переконалася, що мій чоловік й справді не прогадав. Такий ввічливий та прекрасний молодий. Ти неодмінно мусиш хоч трохи почерпнути від нього його вдачі.- жінка заходилася продовжувати нахвалювати Лі коли ж сам він не міг відвести погляду від меншого.

*Знову цей оціночний погляд... Бридко.* За дозволом Джісон сів навпроти Лі та приступив, як і всі, до трапези, але жінка поглянула на нього та подивувалася.

- Не пригадую щоб дала дозвіл на те щоб ти їв.

Рука Джісона здригнулася і він покірно поклав прибори на місце: Пробачте.

- В тебе не було вчора апетиту? Чому ти пішов у свою кімнату та невилазно сидів у ній до цього моменту? Ти хоча б розумієш як мені було соромно перед гостями!?- останнє речення жінка мало не прокричала, ледь стримуючись. Звісно вона хвилювалася про власний імідж, а не про нові синці на тілі хлопця.- Якщо вже такий гордий, то ще потерпиш без їжі...

Джі опустив руки на коліна та погоджуючись кивнув у залі посіла така рідна Хану тиша яку зрідка перебивав лепіт жінки який адресований їхньому гостю. Мінхо ж поглядав на хлопця, проте намагався не акцентувати ще більшої уваги на ньому. Доївши пані Хан в останнє за сьогодні звернулася до Джі.

- Дитино, через жахливі манери, можеш сьогодні більше не приходити сюди, я скажу служницям прослідкувати за тим щоб до твого гидкого рота навіть крихта не потрапила. А тепер зникни з очей моїх.- вона навіть не поглянула на сина, а потім мило усміхнулася та звернулася до Хо,- пане Лі, ця безтолковщина приведе вас до кімнати для занять,- одна зі служниць протягнула батіг жінці, а вона передала його Мінхо,- це в разі того, якщо буде пащекувати, також можете вивільнити стрес.- Юнак вагаючись взяв його та міцно стиснув у руці, на що панянка усміхнулась.- Гаразд, на цьому все.