Домашнє ув'язнення/Home Confinement

Подарунок на день народження.

Чесно кажучи 14 вересня для Джісона було не найкращим днем, враховуючи ще той факт, що йому вже двадцять, а це означає, що йому потрібно буде звикати до нового кола оточення. Звісно, він не міг мріяти, як вільна людина, піти навчатися куди завгодно, займатися справами які любив: складати музику, писати лірику, адже його вирощують для майбутнього корпорації родини Хан, саме для цього він був й народжений. Тому цей день він чекав як вирок, який знову пов'яже невидимий кайданами його волю та бажання.

Роздуми перервав стукіт у двері, це означало, що йому дозволено спускатися та привітатися з гостями. Вийшовши з кімнати він зійшов на перший поверх до «родини» та їх друзів. Начепивши на себе усмішку, від лицемірства якої його самого нудило, Джі попрямував до натовпу.

- Ох, а ось мій син,- промовив той своїм друзям, на що Джі підійшов та вклонився їм,- Друзі можете поки відправитися до фуршетного столу, а я поговорю з Джісоном.

Розійшовшись старший Хан повів його до свого кабінету. Джісон ніколи не любив туди заходити, адже ця кімната була для нього місцем де лишень карали за непослух та й просто, місцем де він зненавидів все, що стосується цієї людини, адже дитячі очі не були готові побачити зраду та ще й з чоловіком, після чого в Джі виникла огида та презирство до ґеїв.

- Джісон, ти ж не забув, що від тебе вимагається?- у голосі відчувалося роздратування.

- Й на мить не можу.- відповів Джі не піднімаючи очей, поки йому не дозволять.

- Сподіваюсь на це.- він всівся на диван роздивляючись парубка навпроти.

*Блятство, якого хуя він вилупився? Розглядає мене як товар якийсь, бридота* промайнуло в думках, коли раптом той підвівся та наблизився до Джі. Меншого перекосило від огиди, але він навіть елементарно не мав права щось сказати, чи бодай з місця двинутись, тому що знає, що буде гірше. Німа тишина посіла на затяжну довгу хвилину, після чого старший Хан обійшов юнака ставши біля книжкових полиць.

- Для подальшого удосконалення, тебе навчатиме один молодик.

*(Подальшого удосконалення) хоча б не прямо говорив про мене як про річ* куточок рота мимовільно піднявся у іронічній посмішці.

- Цей хлопчина два роки керує частиною родинного бізнесу і за цей час його акції феноменально зросли,- батько повернувся до сина обличчям,- Завдяки Моїм зв'язкам Він погодився такого нікчему як ти навчати, звісно у вільний час. Ви сьогодні познайомитися. Він старший за тебе на два роки, але незалежно від віку ти повинен знати своє місце. Я йому пояснив як відноситися до сволоти, від тебе ж ЛИШЕНЬ вимагається просто не перечити.