Домашнє ув'язнення/Home Confinement

Друзі.

Більшу половину дня Джі не знав чим себе зайняти, тому просто байдикував. Попри слова старшого він все одно замовив вечерю на двох й чекав на нього, однак, як казав Лі, він залишився один до пізнього вечора. На годиннику відбивало о пів на першу він вмостився у ліжко й намагався заснути, але з коридора доносились шарпаючі звуки. Прочинивши двері він побачив Лі, який ледве тримався на ногах, зустрівшись поглядами той широко усміхнувся та залепетав:

- Соні, милий, я розбудив тебе?

- *Милий!? Чого це він раптом?* Склавши руки на грудях Джі зауважив: Й навіщо так напиватися?

- Мінхо винувато поглянув на меншого й направився до нього, охопивши щоки у свої долоні Лі тихо мовив: Білченя, не злись...

Хо відпустив та відправився у ванну, коли ж Джісон, в свою чергу, незворушно стояв збентежений милою поведінкою старшого.

Лежачи на ліжку Хан переглядав короткі відео аж до поки до кімнати зайшов старший. Він виглядав дуже, дуже... розкуто: не до кінця висушене волосся, оголений торс, низько посаджені шорти й безподібне красиве обличчя. Хо зловив на собі погляд меншого, який випромінював: здивування, сором та... збудження. Хо засміявся й наче, як кіт, замурчав:

- Джісон-і, не дивись так на мене~

- Хах!? Не вигадуй.- Хан обернувся закутавшись,- І яким, ще я поглядом дивився на тебе!?

- Хо ліг поряд нависаючи трохи над тілом Джі й прошепотів йому на вухо: У тебе був по справжньому сексуальний погляд~ ніби спокушав мене...- Джісон поклав руку на груди Лі відштовхуючи й сердито вдивляючись у протилежні очі, проте Лі мило засміявся й підвів догори руки ніби здаючись,- Це жарт. Тільки не штовхай мене на землю. Добре?

- Мінхо. Лягай спати.

Після цих слів постала тиша, однак вони ніби завмерли й дивилися один на одного. Хо доволі лагідно поглянув на меншого й з милим тоном запитав:

- Ти вважаєш мене своїм другом?

- Хана це спантеличило й він вже остаточно не розумів, що сьогодні з Лі. Потерши рукою чоло Джі відповів: Так. Напевно... так.

- Мінхо ліг на коліна меншого продовжуючи дивитися на Хана: Хах~ Джісон, пообіцяй, що не злитимешся.- менший кивнув й слухав далі. Мінхо вагався, але промовив,- вибач, я відчуваю до тебе щось значно більше ніж дружба. Можливо, ще надто голосно називати ці почуття коханням, однак ти подобаєшся мені.

- Й через це ти цілий день поводиш себе дивно?

- А це хіба дрібниці?

- Якщо ти про це згадаєш, тобі явно буде соромно...- прошепотів Джі та продовжив,- А хіба ти не казав, що тобі подобаються дівчата?

- Лі поморщив носа від кривлянь меншого, проте відповів: Так, подобаються, але ти подобаєшся значно більше.

- Й чому саме я?

- Тобі не подобається коли тебе кохають? Чи тобі не подобається, що це чоловік?- Лі поклав руку на потилицю меншого нахиляючи його й притягуючись ближче,- Або ти не можеш прийняти, що це саме я...- старший прошепотів це у губи Джі.

- Ти точно перепив...- так само тихо мовив Джісон, дражнячи повітрям уста Хо.

Вони поглянули один одному в очі. Мінхо підвівся, чекаючи на обурення, які не наслідували, тому вже за мить він солодко зім'яв чужі вуста у поцілунку. Вони обоє примружили очі насолоджуючись. Лі погрався трохи з волоссям меншого, а потім поклав руку, на щоку Джі поглиблюючи цілунок. Відсторонившись на декілька сантиметрів їх ще з'єднувала невелика ниточка слини, яку старший ніжно злизав з чужих губ.

Хо міг продовжити, однак для нього це здавалося п'яним сном, тому він ніжно зарився носом у протилежні груди, легко обійняв й заплющив очі.

Хан боявся, що Лі відчує скажене серцебиття, однак той вже заснув незважаючи ні на що. Джі б міг видихнути з полегшенням якби не нав'язливі думки, що посіли у його голові. Він хотів обійняти старшого, поніжитися з ним й ще раз поцілувати.

Накривши ковдрою їх обох Джісон зручно ліг та вдовольнив хоч одне своє бажання, а саме міцно обійняв старшого відкинувши своє упередження на це.