The "Whisper"

5

Після моїх слів дівчина одразу ж вихопила в мене з руки листа від загадкового "мака".
Прочитавши рядки вірша Енола здивовано подивилася на мене, мовляв, "Не думала що ти на таке здатна". Це правда, я і сама так не думала, та все ж я змогла зрозуміти це загадкове послання.

Енола не марнуючи часу взяла мене під руку і радісно та швидко потягнула мене за собою. Щоб дістатися до потрібної нам вулиці. Та часу все ж таки було замало, чого ніхто з нас не знав, про що й не здогадувався. Одна втрачена хвилина може коштувати комусь життя. Хто б з нав що з цим доведеться нам зустрітися насправді.

Вона була готова стрибати від щастя, вона заговорила, - Не брехатиму але детектив відчуває певне задоволення коли його справа близька до розкриття... Це як пошити спідницю, чого я не роблю, або навчити пса сидіти. Ти вся аж світишся що робота добре виконана. Ми прославимося, а у Бессі знову буде сестра! А це добре виконана робо - та...

Вона замовкла дивлячись на двері в дім, відчинені двері. В наш час двері відчиненими не залишає ніхто. Не дивлячись на те що це "Лондон". Тут достатньо багато людей які можуть нашкодити, пограбувати, тощо. - Щось тут не так, - Енола взялася рукою за дверну ручку та при відкрила двері більше, зайшовши в будинок за Енолою я відповіла.

- Та я й сама вже здогадалася, - Ми тихо йшли по будинку щоб раптом що нас не помітили.

Ми зайшли до кухні, де не могли помітити банки що були наповнені мухами та якимось порошком. В одній знаходилася біла речовина та вже мертві мухи. А в іншій червона речовина та диві комахи. "Жорстока доля"..

Ми покинули кухонне приміщення в пошуках Сари.

- Саро? - Промовили ми з Енолою в один голос, на що відповіді так і не почули. Але, ми взяли гребінець на якому було руде волосся, як у Сари, значить вона точно тут була. Також неможливо було не помітити безлад в кімнаті. Царапини на підлозі, місцями кров, розкинуті речі.

Цей огляд порушили звуки що доносилися з ліжка. Лише зараз ми помітили Мей, вона лежала в крові, тепер ясно Кого тут намагалися вбити.

Я перелякана підбігла до дівчини намагаючись якось допомогти. І схопилася за ніж яким її поранили. Вийняла ніж і взявши найближчу чисту ганчірку придала їй до рани щоб хоч якось зупинити кровотечу. - Мей, тримайся! Ми по кличемо лікаря! Усе буде добре, просто протримайся ще трохи, будь ласка! - Я була готова заплакати. Моя психіка не готова до таких сюрпризів життя. Та я знала на що йду коли коли вирішила стати детективом.

Вже уявляла як я виглядала. Подивившись в дзеркало, впевнилася. На обличчі трохи розмазана кров Мей, я витирала сльози. Руки і моя сукня не в кращому стані якщо бути чесною. Руки в багряній рідині, сукня також.

- Ні, ні, ні! - прокричали я коли Мей на останньому подиху вказала на карман своєї спідниці. На той момент мене це не особливо хвилювало.

Я навіть не розуміла яку дурість я тоді зробила. І не кажіть що я розумна, детектив має бути не емоційним. А я наче емпат.

Енола наче прийшла до тями після цієї шокуючої психіку події. Вона залізла в карман спідниці Мей та дістала звідти папір з нотами.

- Що це? - Запитала я витираючи сльози рукавом та намагаючись розгледіти те що намальовано чи написано на папері.

- Це ноти, - подруга ось ось збиралася сказати ще щось але ми почули кроки. Дівчина моментально сховала папірець в рукав сукні.

- Кого я бачу? Енола Холмс та Сисилія Безелвезер.

- Інспектрре Лестрейнд! - Як в нічому не бувало промовила Енола.

- Еноло, Сисиліє? - Лестрейнд поглянув на мене дивлячись на мої закривавлені руки.

- Інспекторе вон - вона - в.. Казала я запинаючись в словах

- Мертва. - сказав за мене чоловік. - І як це сталося? - Промовив він подивившись на мене з підозрою.

Енола теж подивилася на мої багряні лодоні, те саме зробила і я. Було зрозуміло що він підозрює мене у вбивстві.

- О.. - ні, ні! ми розслідуємо справу зникнення дівчини, і... - Почала говорити за мене молодша Холмс поки я обмірковувала те що що щойно сталося.

-цієї дівчини? - Вгадав.

- Ні ні ні ні ні! її звуть Мей, вона працює на сірниковій фабриці, і у театрі парагон танцювала, там і дружила з..

Знов не вспіла я договорити як почула
топотіння по сходах хтось стукав своєю
палицею об підлогу, це був той самий звук який ми чули разом з Енолою коли йшли з театру.