Розплющивши очі, Ерін зрозуміла, що знов стоїть біля золотоволосого незнайомця, на тому ж місці, де і була до початку битви. Рукава її цілі, тіло не болить, а дощ знов накрапає де завгодно, але не над ними.
- Я просив довіритися мені. Це стане тобі уроком.
- Уроком? Й чому це має мене навчити? Не лізти до чорних духів?
- Не усі проблеми можна вирішити поодинці.
- Тому треба довіряти першому ліпшому чоловіку у каптурі? Якщо ти звісно чоловік, - дещо невдоволено відповіла дівчина.
- Гординя погубить тебе, якщо ти продовжиш. Я запитав, чи довіриш ти мені своє життя? Я чекав лише чіткої відповіді: «так» чи «ні». Натомість почув невдоволеність, гордість і злість. Ти не довірила мені своє життя і тому втратила його.
- Ще б мені покладатися на тебе.
- Хіба ти одна із тих, кого нічому не вчить навіть смерть? Довіра – це ключ до співпраці, а не шлях до слабкості. Твій батько зробив би все, щоб урятувати твоє життя. І ти б довірилась йому.
- Так, бо він мій тато. Не ти.
- Але батько – це не завжди той, хто пов'язаний з тобою кров'ю, леді Ерін.
- Так, не завжди. Але тато в мене лише один. Й ти не маєш жодного права претендувати на його місце. Нащо тобі це взагалі здалося? Родина – це родина. Там не можна нікого замінити! – її обурювали слова незнайомця. Так, вона не бачила тата вже кілька десятиліть, але все ще не втрачала надії знайти його. Ерін любила батька так само, як і в дитинстві, а тому навіть можливість того, що хто-небудь займе його місце, була для неї нестерпною.
- Прошу вибачити мене за те, що мої слова та методи видались тобі образливими. Ніхто не замінить тобі батька, тож і я не прошу ні його титулу, ні статусу, ні імені. Я прошу лиш довіри.
- Я піду з тобою на бій до того створіння й слухатиму тебе до тієї міри, до якої сама вважатиму за потрібне. Довіра – це не те, що народжується за секунду. Тому довіряти тобі я не можу. Але я вірю твоїм словам. Та не смій називатися моїм татом. Не смій навіть думати про те, аби зайняти його місце. Родину не полишають, - впевнено відповіла дівчина, ні на які поступки щодо цього питання вона йти не збиралась.
Ерін протягнула йому руку на знак згоди.
- Той, кого ти бачиш – не твоя мати, не твій батько, не твій дракон. Я той, хто я є, та не стану прикидатись тим, ким я не є. Я не претендуватиму на місце жодного із членів твоєї родини. Це я тобі гарантую, - спокійно сказав він та потиснув руку у відповідь.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Схід нічної зорі:Місяць, схований за хмарами
FantasyВона - дитя забороненого кохання звичайної жінки та славетного ельфа. Люди вбили мати на її очах, а батько зник на довгі роки. Тепер вона ненавидить людей, але змушена подорожувати їхніми землями у його пошуках. Вона ховає своє ім'я, обличчя та мину...