За кілька днів Ерін з дракончиком звично йшли лісом у напрямку запланованого міста. Навкруги сяяло приємне сонечко, щебетали пташки й шаруділа місцева живність. Дорогою, Ерін збирала гриби до невеличкого мішечка. Вона дістала один з них й протягнула малюку.
- А про цей що скажеш?
Дівчина хотіла навчити свого друга виживати й без її допомоги, а тому час від часу влаштовувала такі уроки. Іноді це було полювання, іноді відкопування корінців, плавання, хованки чи як зараз – гра у якій треба було відрізнити отруйний гриб від їстівного.
Дракончик уважно роздивився, обнюхав запропоновану фіолетову шапку на ніжці й задумався десь секунд на 30. Після цього він невдоволено відвернувся від гриба.
- Правильно, для нас це отрута. Хоча пташки-крикванки ним охоче поласували б.
Ерін відкинула гриба на траву, лишаючи його більш зацікавленим мешканцям лісу. Краєм ока вона помітила, як він сам став ніжкою вниз й вріс в землю. Гриб почав рости та змінювати форму. Ерін одразу схопила на руки дракончика й зробила кілька кроків назад. Вона очікувала чого завгодно від цієї метаморфози.
Менш ніж за хвилину перед її очима постала чудернацька рослина з широким стеблом, верхівка якої розходилася натроє – величезні темно-рожеві троянди дивилися просто на неї з малюком. Ерін позадкувала від квітів-гігантів збираючись тікати, але рослини вже заполонили усі усюди. Вони стрімко збільшувались у розмірах, а там, де їх не було – викидали нові пагони. Не встигла дівчина й озирнутися, як опинилася у величезному куполі, з якого не було виходу.
Вона швидко переводила погляд з однієї зеленої стіни на іншу, зосереджено шукаючи спосіб вибратися. Аж тут деякі рослини потяглися до центру куполу, збираючись разом. Вони перепліталися між собою, збільшувалися та тяглися до неба. Перед Ерін постала кремезна смерека, подібна до людини. Її гілля заполонило увесь простір під імпровізованим дахом. Отак, на око, смерека досягала метрів 6 чи 7 заввишки. Кора на стовбурі зібралася у людорське обличчя, що радісно усміхалося.
- Ері-і-і-і-і-ін...Ряті-і-і-і-і-вни-и-и-це-е-е... - роздався басистий та протяжний голос.
- Ем...Не розумію про що ти, але можна вийти звідси?
Створіння з рослин повільно та дещо незграбно наблизилось до неї.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Схід нічної зорі:Місяць, схований за хмарами
FantasyВона - дитя забороненого кохання звичайної жінки та славетного ельфа. Люди вбили мати на її очах, а батько зник на довгі роки. Тепер вона ненавидить людей, але змушена подорожувати їхніми землями у його пошуках. Вона ховає своє ім'я, обличчя та мину...
