Кевін Дей ненавидить Різдво

Частина 8

— Як ми опинились в цій ситуації? — запитав Ніл, стираючи невидиму сльозу з кутика ока.

— Погана удача, можливо, — відповів Кевін, знизуючи плечима.

— Гадаю ти був занадто сонним, для того щоб судити, — дипломатично сказав Ніл.

— Він не був. Хоча я б міг виграти Американського Айдола, — Ендрю закотив очі.

Те, як вони сказали це одночасно змусило Кевіна усміхнутись.

— Гей, — Ніл повернув своє обурене обличчя до Ендрю, який знову знизав плечима, ніби кажучи "це правда".

— Принаймні я можу попадати в мелодію, — пробурмотів Джостен.

— Ага, поки я тебе не навчив. Я місяцями страждав до того як ти навчишся, — Міньярд закотив очі.

— Це важко, коли у тебе немає контакту з музикою...

— Добре, добре, — засміявся до них Кевін. Вони повернули свої занадто гарні очі на нього. — Я зрозумів. Але я справді насолодився. Дякую за те, що заспівали мені.

— Нема за що, — Ніл тепло йому усміхнувся.

— Ага, — знизав плечима Ендрю і поглянув на стелю, ніби він був найбільш знудженою людиною в світі. Однак на його обличчі був слабкий смуток, і Кевін почувався доволі добре від здатності розпізнати це.

Решта ночі пройшла приблизно так само. Вони говорили про те, як підуть в душ, питимуть воду і їстимуть, коли вийдуть з цього місця. Вони дражнили один одного, Кевін показав хлопцям свій іржавий Ірландський і кілька танцювальних рухів, які він вивчив від своєї бабусі, коли вона була жива. Ніл говорив британською, чим більше він втомлювався, і це впливало на Кевіна, було видно, що це так само впливало і на Ендрю. До речі, він дивився на Ніла так, наче хотів задушити, але насправді це означало він хотів його поцілувати. Ендрю визнав, що грає на скрипці та фортепіано, і що його улюблена їжа — це не щось солодке. Насправді це енчілада, який готує Нікі, що здивувало Кевіна і Ніла.

Вони обговорювали, дуже-дуже гучним тоном, чи варто людям змішувати арахісове масло та персики, коли дверна ручка затрусилась.

Усі троє підвелися за рекордний час, схопили свої куртки та рукавички, і коли в дверях з'явилось втомлене обличчя двірника, який вибив їх, утворивши навколо хмару пилу, трійця просто вийшла так швидко, як могла, не звертаючи уваги на крики бідолахи про пояснення.