Слава Ісу,я закінчую арку знайомства🙏
Заздалегідь вибачаюся,якщо розділ вийшов надто нудним...! Передісторія з антагоністами дещо інша !
◇》Юта Оккоцу《◇
На вихідні ти їздила у своє рідне місто,щоб побачитись з братом,тому розрахувала поїздку так,щоб на навчання в понеділок (орієнтуватимусь на робочі дні в Україні) прийти відразу з потягу.
Але той,як на зло, нормально так затримався,тож зараз ти чимдуж бігла до школи,щоб не запізнитись надто сильно."Срані потяги!! - Думала ти,біжучи тротуаром. - Чому мені вічно так на них щастить,трясця тобі?!"
Ти швидко минала поворот за поворотом,збиваючи людей на своєму шляху.
Але добігаючи до чергової зебри,ти мигцем помітила червоне світло на світлофорі.
"Бляха,серйозно?!"
Ти швидко оглянула дорогу і,не збавляючи темпу,продовжила наближатися до переходу.
"Перебіжу,поки машин нема!"
З цими думками ти побігла вздовж зебри на інший бік дороги.
"Гірше все одно вже не буде.."
Але не встигла ти про це подумати,як у праве вухо вдарив гучний сигнал автомобіля.
Усе,що ти встигла зробити після - це лише повернути голову в бік машини,що гналася на тебе,і ще раз проклясти це життя за погану карму.
Зімкнувши очі,ти була готова відлетіти від удару об капот,але натомість раптом відчула,як хтось міцно схопив твою руку і потягнув тебе назад.
Ти відчула,як виючий сигнал проїхав повз тебе,а твої руки тепер міцно трималися за щось тепле і м'яке.
Обережно розплющивши очі,ти зрозуміла,що тим теплим і м'яким,за що ти так схопилася,були плечі молодого юнака,що міцно тримав тебе за руку,а своєю лівою обережно обхопив твою талію.
- Ви не забилися.? - Запитав він.
- А? - Тільки зараз до тебе дійшло,що це він відтягнув тебе,якщо не від смерті,то від місяця в лікарні точно. - А,ні,усе в порядку..
Сказавши це,ти трохи почервоніла і спробувала відвести погляд від його темно-синіх очей.
- Це добре, - відказав хлопець і мило усміхнувся, - було б сумно,якби світ втратив таку милу дівчину накшталт вас)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє життя в "Магічній битві"
FanfictionВ автора гіперфікс на новому аніме,тому ловіть збірку🫡