• Brand New Life •

• 2 частина •

Прокинувшись, ти подивилась на годинник - 18:25. Позіхнувши, ти пішла до ванної кімнати щоб вмитись і причесатись. Зробивши собі кави, ти сіла за своє робче місце, вмикнула ноутбук, лампу та дістала потрібні зошити. Варто тобі було відкрити перший, як ти чуєш що тобі хтось дзвонить. Взявши до рук телефон, ти побачила незнайомий номер. Зазвичай ти ніколи не береш з незнайомих, але у цей раз щось тобі підказало, що краще буде взяти. І ти вгадала. Піднявши слухавку, ти почула знайомий голос Яна.
- Привііт, то Ян. Ти бачила що нам задали зробити з історії?
Ти приємно здивувалась його дзвінку, тільки звідки у нього твій номер?
- Ні.. а нам щось задавали? І звідки у тебе мій номер?
Зацікавленно запитала ти. Звичайно ж, ти не знала про те, що вам щось задали, і була вдячна Яну за те, що він сказав.
- Так, нажаль.
Сказав він трохи іронічним голосом.
- Написати повідомлення по сьогоднішній темі, об'єм як мінімум 2 сторінки. А номер я твій взяв з нашого чату в телеграмі. Тебе додали ось буквально.. пів години тому. Ти не помітила?
Ти знов здивувалась. Чат классу? І тебе додали? Від цього тобі стало приємно.
- А, я не знала. Дякую за те, що сказав!
Ти посміхнулась і почула, як він трохи посміявся.
- Немає за що. Якщо буде потрібна допомога - телефонуй)
- Обов'язково!
Ви ще трохи побалакали, і попрощавшись, ти скинула слухавку. Чомусь посмішка не сходила с твого лиця коли ти поклала телефон на стіл і дивилась у вікно. І тут до тебе прийшла думка - він так багато для тебе зробив.. а ти навіть його нормально не подякувала! Тільки слова та слова.. дякувати вчинками треба! Роблячи те повідомлення з історії, ти думала про те, як його віддячиш. І тут одна ідея прийшла до тебе в голову, одразу сподобавшись. Через годинки 3-4 ти закінчила усі інститутські справи, і зібравши потрібні речі на завтра, пішла готуватись до сну. Маска для обличчя, вечеря, невеличке прибирання - і ти вже лежиш у ліжку, дивлячись у стелю. Ян вже встиг тобі сподобатись - доброзичливий, розумний, дружелюбний і гарний.. Що може бути краще, ніж мати такого друга? Ще й на новому місці..
- *Мені неймовірно пощастило..*
Подумала ти і провалилась у сон.
Встала ти трохи завчасно, треба було помити голову, та і зайти по дещо у магазин. Поснідавши і зробивши свою ранкову рутину, ти відкрила вікно. На вулиці, як на диво, було дуже тепло. Відкривши шафу, тобі в очі кинувся білий топ, який ти зовсім нещодавно купила. Чудовий привід для того, щоб вдіти саме його! Пошукавши ще трохи, ти знайшла пасуючі брюки і чорну сорочку, яку ти вирішила вдіти як верхній одяг. Вклала своє волосся - сьогодні ти вирішила не збирати його, і подивилась на себе у дзеркало. Покрутилась, посміхнулась
- Ну я і модель звичайно)
Сама себе не похвалиш - ніхто не похвалить) Почепивши на плече свій рюкзак, ти вийшла з дому і пішла у сторону університету. На вулиці було дуже тепло, у чистому, без єдиної хмарки небі світило сонце, а пожовкле листя вже встигло вкрити вулиці Варшави. Тобі подобалась така погода. Головне щоб під кінець дня знову не почалась злива. Йдучи до університету ти поглядом шукала одну пекарню, яку примітила майже в перший день своєго перебування тут. Через деякий час ти вже відкривала двері затишного магазинчику, одразу відчувши аромат свіжих булочок. З тобою привітався милий чоловік літнього віку, на його обличчі з'явилась тепла посмішка.
Твої очі забігали по різній випічці, якої тут, виявилось, достатньо.
- Навіть не знаю що обрати..
Пробубнила ти собі під ніс. Твій погляд зупинився на твоїх улюбленних булочках з часником і зеленню, які виглядали.. неймовірно смачно. Чоловік, помітивши твою розгубленність, ласкаво спитав.
- Вам допомогти з вибором, пані?
Ти непомітно підстрибнула на місці від неочікуваності. Кивнувши головою, ти сказала.
- Так, якщо можете.. Я хочу взяти собі щось поїсти, і пригостити своєго друга, але взагалі не знаю що він любить. Можете щось порекомендувати?
Очі чоловіка ледь помітно засяяли, він посміхнувся і заговорив.
- О, звичайно! Так як у нього може бути аллергія на деякі компоненти випічки, томуу..
Він трохи задумався, насупивши брови.
- Ось ці булочки з часником дуже смачні, особливо в цій пекарні. І ще ось ці - вони йдуть з сиром всередині - дуже смачні і ситні!
Трохи подумавши, ти взяла чотири булочки - дві з часником і дві з сиром, та два стаканчика кави - собі латте з корицею а йому капучіно. Вийшовши з пекарні ти попрямувала до університету. Вже заходячи до першої аудиторії, благо розклад у тебе вже був, ти бачиш перед собою таку картину - злий Ян стоїть перед Алею, яка дивилась на нього.. незрозумілим поглядом. Роздратованість, обожнювання, злість, любов? Ти не могла зрозуміти. В аудиторії було мало люлей - дві дівчини, одна з них сиділа в навушниках, і здавалось, літала в хмарах, інша займалась своїми справами - походу, це було звичайне діло?
- Аля, ми  бувально вчора с тобою про це розмовляли. Моя відповідь - ні. Із-за тебе я майже не підвів Марі, прояви повагу хоча-б до неї.
Його голос був більше втомлений, ніж злий, але суворість у ньому звеніла як метал. Ти стояла при вході в аудиторію, зовсім не вдупляючи що відбувається, шокована.
- Ну чим вона краще мене?! Чим я гірша?! Відповідай мені зараз же!
Ти помітила що Ян дивиться на тебе, його погляд наче каже тобі "вибач, але помовчи". Аля теж це помітила і повернулась, в її очах спалахнула іскра злості, коли вона побачила тебе. Відповідь Яна була короткою, пробираючою до мурашок по шкірі, і від неї в тебе з'явилось ще більше запитаннь.
- Всім.
Він розвернувся і пішов до свого місця, опустивши голову. Аля кинула на тебе роззлючений погляд і вийшла з аудиторії, знову пхнувши тебе в плече. Ти, окинувши її здививаним поглядом, попрямувала до Яна. До початку першої пари залишалось приблизно 20 хвилин. Ти поставила два стакани з кавою на парту позаду вас, і сіла біля нього.
- Яне..?
Обережно запитала ти. Тобі було цікаво, що такого між ними сталося, але в той же час ти розуміла що це особисті справи. Він промовчав, навіть не дивився на тебе. Ти здивувалась.
- Я не буду тебе розпитувати про те, що сталось. Мене цікавить інше питання.. ти в порядку?
Ти поклала руку на його плече, занепокоєнно дивлячись на нього. Він зітхнув і повернувся до тебе, його погляд втомленний і роздратований одночасно.
- Я.. не дуже, якщо відверто. А що до Алі.. то я сам з цим розберусь.
Ти слабо посміхнулась, ніби стараючись підтримати його цією посмішкою.
- Гадки не маю що між вами сталось, але.. Я хотіла подякувати тебе за вчорашній день.. Ти дуже допоміг мені, тож я хотіла тебе подякувати. Правда, дуже тобі вдячна.
Ти протягнула йому стаканчик з трохи охолоновшую кавою і пакетик зі смаколиками. Він одразу посміхнувся, трохи червоніючи.
- А.. дякую! Це дрібниці взагалі..
Він посміявся, ти теж. Ви почали спілкуватись, жартувати, ти старалась якось відволікти його, в аудиторію поступово приходили ваші одногрупники. Посередині розмови ти краєм ока побачила, як до аудиторії заходить Аля, і її погляд одразу падає на вас з Яном. Вона була.. роззлючена. Не затримуючи на ній свій погляд, ти продовжила розмовляти з Яном. Через деякий час почались пари, ви розповідали свої повідомлення. Ти захистила своє на 4, Ян теж. Ти спеціально вийшла першою, щоб потім поспати, тож, закінчивши зі своїм повідомленням, ти одягла свої провідні навушники, склала руки на парту, і поклала на них свою голову, закриваючи очі. Слухаючи якусь спокійну мелодію, ти не помітила, як трохи придрімала. Прокинулась ти десь через 40 хвилин, вона все ще питала ваші повідомлення. Наступне що ти помітила - відсутність одного навушника в твоєму вусі. Трохи припіднявши голову ти краєм ока помітила, що Ян поклав свою голову на твоє плече, і слухав музику с тобою в навушниках... Твоїх навушниках! Ти конкретно зніяковіла, твоє сердце пропустило пару ударів.
- Не хвилюйся, у тебе чудовий смак у музиці. Спи далі, вона й половини не перевірила.
Сказав він, не забираючи голову з твого плеча. Ти посміхнулась, трохи отямившись.
- А.. тоді це зовсім інша справа..
Так ви й пролежали першу пару, поки вона питала у твоїх одногрупників їхні повідомлення. Чомусь тобі здавалось, що ви стали конкретними друзями.. кмон, він слухав музику в твоїх навушниках! Від думки про те, щон він зараз лежить на твоєму плечі тобі ставало.. приємно. Наче тобі давно хотілось просто.. спокійно поспати з твоїм другом на парі, разом слухаючи музику в твоїх навушниках. Наче цього хотіла твоя душа.
Згодом пара закінчилась. Благо наступна пара була в цій же аудиторії, а перерва була великою. Ян, сказавши тобі що йому треба відійти покинув аудиторію. Ти залишилась ще з парою людей, і серед них була.. Аля. Побачивши що ти сидиш одна,  вона рішучими кроками попрямувала до тебе, і здається, вона не була налаштована доброзичливою.
- Ти. За-
Не давши їй договорити, ти перебила її серйозним голосом.
- Я не ти, і у мене є ім'я Алю. Що тобі потрібно?
Здавалось ще трохи і вона вибухне, як сповільнена бомба.
- Знай з ким ти розмовляєш, Марі.
Твоє ім'я вона виплюнула так, наче воно було самим гидотним у світі.
- Ти йдеш зі мною.
Сказала вона, повернувшись. Трохи подумавши, ти вирішила.. піти за нею. Перед цим ти швиденько поклала до карману брюк телефон, і поки вона не бачила, включила аудіозапис. Просто на всякий випадок! Так, можливо це погане рішення, але що ти втрачаєш? Та і якщо що, то ти колись ходила на бокс, отже б'єш ти боляче. Ви йшли, ти починала розуміти куди. Скоро ви дійшли, як не дивно, в туалет на найверхньому поверсі, вона штовхнула тебе усередину, ти ледь не впала. І вже почала жалкувати, шо твоїй сраці не сиділось за партою. Ти встала напроти дзеркала, і у відображені дивилась, як вона стоїть перед тобою, зла, як хижа тварина, яка збирається роздерти тебе як лев кролика.
- Ти думаєш, що все крутиться навколо тебе? Ти думаєш що якщо ти тут "новенька", то тобі все дозволено?
Ти здивовано дивилась на неї через відображення. Про що вона говорить?
- Я не розумію про що ти говориш, Алю. Переставай бути дитиною, скажи прямо і зрозуміло.
Вона підійшла до тебе ближче, на її губах засяяла зловісна усмішка.
- А те, що ти забрала у мене все! Всі тепер говорять лише про тебе.. "Подивіться, новенька захистила свою роботу на 4".."Подивіться, новенька сьогодні така гарна!!".. "Подивіться, новенька одразу подружилась з Яном, який до цього окрім Алі ні з ким не спілкувався!".."Напевно Аля його вже дістала!" Ти забрала у мене стосунки з Яном!
Ти слухала це, дивуючись. Всі.. говорили про тебе? Ти навіть не хотіла привертати до себе уваги.. І ти знала, що буде далі. І ти не дозволиш грати собою, як іграшкою. Більше ніколи. Ти повернулась до неї, дивлячись їй у лице.
- І? Далі що? Я прекрасно знаю, що ти хочеш мені сказати, і якої ти про мене думки. Я не хотіла привертати до себе увагу зовсім. Якщо ти думаєш, що я спеціально це роблю, тільки для того щоб вони сказали "подивіться, вона зробила оце ось!" то ти глибоко помиляєшся. Про твої "стосунки" з Яном я нічого не знала, не знаю і не хочу знати. Вирішуйте свої особисті справи без мене, не вплутуйте мене в цей ваш любовний салат. Будь ласка. І перестань робити з себе центр Всесвіту, ніхто навколо тебе не обертається.
Увесь цей час ти дивилась їй в очі, в твоєму голосі здавалось, дзвеніла сталь. Вона була у ярості, здавалось що ще трохи, і вона кине тебе у стінку. Ти майже прогавила момент, коли її рука стиснулась в кулак і мала заїхати тобі по обличчю, але.. Ти перехватила її руку, міцно тримаючи її за зап'ясток біля твоєго лиця. Тепер настала твоя черга бути злою.
- А за це я маю повне право звернутись до адміністрації. І повір мені, всі будуть на моїй стороні.
Ти тримала її руку дуже міцно, і була впевненна, що там залишиться червоний слід.
- Будь розумніше цього, Аля. Може на твою думку ти й краще мене, але Ян так не вважає. І повір - він своєї думки про тебе не змінить. І я це, як ніхто інший знаю. Просто.. передивись на це все з іншого боку.
Ти відпустила її руку, і вийшла з туалету, а коли закрила двері, вимкнула звукозапис на телефоні і подивилась на годинник - до початку залишилось 10 хвилин. Твоє сердце здавалось, майже вискакує із грудної клітини, страх, паніка в один момент накрили тебе шаленою хвилею. В полуживому стані ти пішла назад до аудиторії, де мала відсидіти ще 1 пару. Зробивши вдих та видих, ти трохи заспокоїлась. Йдучи ти думала, чи варто казати про це Яну? І чи не буде здаватись, що ти налаштована проти Алі..? Хоча після її слів ти взагалі не знала що робити. Наче.. ти могла зрозуміти її, але в той же час засуджувала. І ти розуміла, що лізеш не в своє діло. Зовсім не в своє!
- *І чому якщо що то одразу я..*
Подумала ти, заходячи в аудиторію. Людей стало трохи більше, і в приміщенні стало голосніше. Ян одразу помітив твій стан коли ти підійшла до вашого місця і плюхнулась на стілець.
- Все в порядку?
Занепокоєнно спитав він. Його рука лягла на твоє плече, і тобі стало трохи краще. Його голос заспокоював, а просто від тої думки, що йому важливий твій стан ставало тепло на душі. Зібравшись з силами ти відповіла.
- Так.. в повному. Просто трохи погано себе почуваю. Голова крутиться і..
Ти зітхнула, лягаючи головою на парту. Щось тобі реально не по собі..
- Ти не в порядку, Марі.. Я запитаю ще раз, все ТОЧНО нормально?
Ти зажмурила очі. В приміщенні ставало все голосніше, тобі ставало дедалі гірше.
- Яне.. давай ми про це поговорим після пари.. і бажано, коли мені стане краще..
І здається, він здогадався. Він з розумінням погладив тебе по плечу, бо розумів і бачив, що тобі реально погано. Іноді ті ловила на собі його збентежний погляд, від цього ставало тепло на душі.
Скоро пара закінчилась і тобі наче стало краще, ви вийшли з аудиторії, і попрямували до вестибюлю, де забрали свої куртки і вийшли з університету. Тільки тоді ти заговорила. І ти розповіла про те, що відбулось там. І про те, як тобі стало погано коли ти вийшла. Але було те, про що ти змовчала - про те, шо в тебе є запис цього діалогу між тобою і Алею..
Ян слухав тебе, не перебиваючи, він був здивований.. і злий. На Алю.
- Вибач що тобі довелося.. пройти через це. Я поговорю з нею, і буду сподіватись, що це щось дасть. А якщо ні.. то я щось придумаю. Обіцяю.
Зітхнувши, він втомленно посміхнувся. Подивився на тебе. А ти.. тобі знов стало зле. Голова закрутилась, ти навіть трохи призупинилась.
- *Що бляха зі мною?*
Ян побачив що ти стоїш на місці і підбіг до тебе, поклавши руки на твої плечі.
- Тепер я ще краще бачу що с тобою не все в порядку. Що вона з тобою зробила?
Ти промовчала, намаючись заспокоїтись. Сердце шалено билось, а голова наче розколювалась
- Нічого, просто.. перенервувала напевно. Воно пройде.
Ти зробила глбиокий вдих та видих - наче допомогло. Ян подивився тобі в очі.
- Точно?
- Точно.
Він видихнув і.. обійняв тебе? Ти зомліла, але обійняла його теж, відчуіаючи як твоє сердце забилось частіше. Зате тепер ти знала що у нього капсули для прання з приємним ароматом м'яти і чогось свіжого.
- Тоді добре. Я проведу тебе додому, мало чи що..
Ти кивнула головою, і ви пішли додому.