Чімін встав з ліжка та пішов на кухню. Невдовзі прийшли Юнгі та Юна.
- Доброго ранку тато. Привітно сказала Юна
- Доброго. Ваш сніданок готовий. Сідайте їсти.
- Мої улюблені пластівці. Дякую!
- Не ма за що.
- Доречі. Ви пам'ятаєте що сьогодні ми ідемо в гості до Бан Чана?
- Звісно пам'ятаємо
- Ось і добре. Ведіть себе нормально.
- Та за кого ти нас приймаєш. Ми "чемні" люди.
- Ага. Знаю знаю.
Чімін пішов у спальню гладити речі. Юнгі до нього підходить.
- Я хочу тебе тут і зараз
- Юнгі ти ідіот. У нас дитина у хаті
- Я буду тихо та ніжно.
Він зняв трусики з Чіміна та грубо ввійшов нього той тихо стогнав. Юна почула це та тихо відкрила двері. І вона побачила те, що не треба було. Вона зразу зрозуміла, що вони печуть кекси без неї.
Через десять хвилин вони одягнулися.
Юнгі одягнув елегантний костюм, Чімін також. А Юна одягнула світло-рожеве плаття. А на голові світло-рожевий бантик.
Чімін взяв торт, який спік для Чана та вони вирушили. Іти було їм не далеко тому менше чим п'ять хвилин вони вже були на місці.
Вони зайшли до хати де їх чекав Бан Чан.
- Привіт Юнгі. Привіт Чімін.
- Привіт Чане.
- Дорого дня. Сказала Юна, схиливши голову в знак подяки.
- Привіт Юно.
Чімін простягнув торт Чанові. Той подякував.
Раптом підбігла Лія.
- ЮнАААА Привіііііт. Крикнула Лія
- Ліяяяяяяя.
Дівчата обійнялися. Це було дуже мило. Лія взяла за руку Юну та вони всі пройшли до столу де їх чекала Шухуа.
- Вітаю. Сідайте усі за стіл.
На столі стояло багато страв. У тому числі Корейські та українські.
Шухуа насипала усім борщ.
- Ого ви любите українську кухню?
- Авжеж. Ми завжди святкуємо по-українськи.
- Я просто родом з України і дивно, що в Кореї шанують наші звичаї. Сказав Чімін
- Не дивуйся. Відповів Бан Чан.
Дівчата швидко з'їли борщ та пішли гратися у кімнату Лії.
- Тато ми підемо гратися. Сказала Лія.
- Добре.
Дівчата зайшли до кімнати. Вони взяли ляльки, іграшкові продукти, іграшкову касу та грали у магазин.
Та раптом до Юни прийшла ідея.
- А давай кекси пекти?
- О давай. Зараз тільки я пластилін достану.
- Ніііі. Ти не зрозуміла. Ми будемо пекти кекси, як дорослі.
- Ого давай. А що треба робити?
- Нам треба бути голими та лягти у ліжко.
Вони роздягалися та лягли у ліжко.
- А тепер тобі треба стогнати.
Лія стала стогнати.
На крики прийшов Бан Чан.
- Йомайо треба щось робити.
-Юнгі.....Чімін....Ідіть сюди.
Вони приходять і бачать це. Чімін майже не вмер з сорому.
- Бан Чан нам треба йти. Сказав Чімін.
- Добре.
Вони вдягнулися.
- Давайте забудемо цю ситуацію, як страшний сон.
- Так добре. Бувай.
- Бувай.
Вони зачинили двері та пішли.
- Мін Юна. Крикнув Чімін.
- Це що таке було?
- Я хотіла пекти кесики.
- Добре дома поговоримо
У дома.
- ЮНАААА.
- Ще раз я побачу, що ти це робиш будеш бита, як Сидорова коза.
- Добре😭
- Щоб більше я такого не бачив. Марш у кімнату.
- Господи, як тяжко.....
