Кохана Варвара

Розділ 4

КАЙРА

Корабель виявився набагато більшим, ніж я очікувала. Ззовні він виглядав великим, але рухаючись порожніми коридорами, я усвідомлюю, наскільки колосальні розміри внутрішнього простору. Довгі коридори з численними поворотами, в яких гуляють вітри, і я минаю одні двері за іншими, більшість яких поржавіли і не відчиняються або на їхніх панелях блимають червоні вогники. Те, що цей корабель зазнав краху, очевидно, і також зрозуміло, що в якійсь мірі він розібраний на деталі. То тут, то там зняті щити і вільно колихаються дроти, а в кутках складені купи речей. Решітковий покрив підлоги вкритий старими слідами давно засохлого бруду. У повітрі ледь відчувається запах плісняви.

Масивне тіло Аехако тримається на відстані кількох кроків позаду мене, і від кожного руху підлога трясеться і гримить, неначе при кожному кроці перевертається сотня металевих пластин. Кожен раз, пересуваючись вперед, я намагаюся не перейматися тим чи витримає ця підлога нас двох.

Доріжка зі світла на підлозі закінчується точно перед проходом під аркою з тріщиною посередині. Виглядає так, ніби це подвійні двері. Наче частина стіни, якби на одній її половині не було якогось напису, а на другій – панелі керування. Зверху загоряються і згасають розбиті лампочки.

Як тільки це відбувається, у мій навушник знову проникає звук цвірінькання.

«Доповісти інформацію про побачене. Стазові капсули залишились неушкодженими?»

— Відкрий двері, будь ласка — кажу я, притискаючи руку до дверей. —Мені потрібно витягнути цю штуковину з мене!

Метал під моєю долонею теплий, і мене це дивує. Двері ледь трусяться і зі скрипом і відчиняються, потім я заходжу всередину.

—Кайра? — прохає мене Аехако, як тільки я заходжу всередину. — Будь обережна.

Час поводитись обережно закінчився. Я просто хочу позбавитися від цієї штуки. Я затискаю рукою перекладач і заходжу в приміщення, роздивляючись все, що мене оточує.

Не буду брехати – приміщення трохи скидається на лабораторію. І це лякає. Тут є столи, декілька лавок і ряд місць, типу ліжок, виступаючих від стіни з дальньої частини. Стіна з іншої сторони – не що інше, як екрани і відеомонітори. Коли я роблю крок всередину, вони вмикаються один за одним, прокручуючи на панелі незрозумілі фрази.