Про те, що це була дуже погана ідея, я подумала одразу, як зайшла у хвіртку та пішла поруч з незнайомцем вглиб території занедбаної будівлі. Добре хоч ліхтарі освітлювали шлях й навкруги було досить яскраво.
– А чому ми не зайшли з головного входу? - Запитала я перериваючи мовчання.
- Бо головний вхід зачинено. - Відповів чоловік, як завжди з усмішкою на обличчі. – Це дуже довга історія. Якщо за цю годину буде час, то я може вам Дафна її розповім. Але щось мені підказує, що навряд чи ви захочете провести ці всі хвилини зі мною.
Я хотіла вже відкрити рота, щоб спитати невже він планує кудись від мене відходити за цю годину, але чоловік вже притулив до вуст палець й постукав у двері, я так розумію, чорного виходу.
За хвилину нам відчинив сивий чоловік у чорному костюмі. Моя щелепа мало не відвисла. То в цьому будинку хтось ще був? Я напружилася. Мені це зовсім не подобалося, хоч і якби нікого не було, мені це напевно, теж не сподобалося.
- Тійморе, добрий вечір! Я сьогодні з гостею, ми пройдемо до Фуегосу? Ми буквально на годинку туди-сюди. - Він підморгнув старому чоловікові.
- Добре, сер! - Стримано відповів той йому й став біля стіни пропускаючи нас вперед. - Гарного вечора! - Подивившись на мене тактовно промовив чоловік.
- Дякую! – Кивнула невпевнено я та пішла слідом за рудим незнайомцем.
Всередині приміщення, як не дивно, було дуже освітлено і я зразу зрозуміла чому його не було видно з алеї. Тому що, вікна були завішені важкими товстими портьєрами. Неподалік від запасного виходу було щось подібне на приймальний куточок - високий стіл зі стільцями, на якому знаходилися якісь папірці та скриньки. Вздовж коридору на невеликій відстані один від одного знаходились двері, які вели певно в різні кімнати будинку. Трохи збоку знаходились не дуже широкі сходи, які тягнулись і вниз, і в гору.
- Ходімо! – Рудий незнайомець показав рукою на сходи, – Нам на другий поверх.
Я напружилася.
- Концерт відбудеться там? - Здивовано підняла я брови. В це мало вірилося, тому що окрім нас трьох я не побачила в приміщенні зовсім нікого.
- Не зовсім, але й не так далеко, як ви думаєте. - Сказав чоловік узявши мене під руку й ведучи нагору за собою.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Одна година на бажання
FantasyУ день святого Валентина Дафна зустрічає дивного незнайомця. Він пропонує молодій жінці за одну годину здійснити її найтаємніше бажання. Чи повірить вона в магію та, чи ризикне зробити крок за незнайомцем в інший світ? Можна читати як однотомник, та...
