Одна година на бажання

Розділ 5

Я б вже й хотіла, може, знепритомніти, що було б простіше за це? Отак гарно як це зображують в фільмах, драматично красиво. Але ні! Ось такий фіговий день у мене сьогодні, що навіть свідомість не втрачалася нормально. Але при цьому я й не могла відкрити очі та почувала себе таким недо овочем.

Я відчула, що мене підхопили на руки та кудись понесли. Навколо було багато шуму, але музика більше не грала.

Той, хто ніс мене на руках, не говорив ні слова, тому я не знала, хто це був. Дивно, але тряски я ніякої не відчула. На якусь мить мені здалося, що моє тіло обдув легкий вітерець, а потім по руці й нозі ковзнула якась річ схожа на тканину. Можете мене занесли кудись через фіранки?

Цікаво, а скільки хвилин минуло? Час закінчився й брат вже отримав повідомлення? А ще ми з рудим так і не обговорили, що станеться після цієї години. Ми просто повернемося назад? Як шкода, мені так і не вдалося знайти Його. Ну можливо Його тут і не було ніколи.

Мене поклали на щось незрозуміле, підклавши під голову щось м'яке, може подушку. От хоч би слово сказав, той хто мене сюди приніс, було нестерпно перебувати в цілковитому невіданні того, що відбувається навколо.

Сюди долітав шум з залу, але якось приглушено.

Я почула сплеск води та відчула аромат м'яти й чогось схожого на лаванду. Хтось доторкнувся до мого плеча чимось вологим. Я здригнулася та смикнулася, зашипів від холоду й болю та знову спробувала розплющити очі, але вони мене не слухалися. Тоді я спробувала говорити, але навіть прошепотіти нічого не змогла. У мене просто не було на це сил.

- Тихо-тихо, потерпи зовсім трохи, я допоможу тобі! - Почула я голос, який одразу впізнала.

Крилатий незнайомець - барабанник. Ого, несподівано! А як же концерт?

Я спробувала висмикнути руку, але змогла тільки трохи сіпнутися. Невже в них немає нормальних лікарів? І взагалі, коли це ми з ним на "ти" переходили? Що за фамільярність така?

З одного боку крилатий був дуже навіть нічого, а з іншого - не зрозуміло, що він задумав та куди мене приніс узагалі. Я якомога міцніше зіщулилася та скам'янівши напружилася.

- Та не смикайся, уперта! Я допоможу! За кілька хвилин тобі стане краще й ти зможеш піти туди, куди там тобі було потрібно!