Ultima Gara

Розділ 10

Ксандер

Стежка світла розгорнулась на підлозі номера, коли я увійшов всередину. Навкруги не було чутно нічого. Більшість відвідувачів готелю вже спали. Штори в кімнаті були засунуті, чим перешкоджали світлу від будівель потрапити всередину.

Я тихо зайшов всередину та зачинив за собою двері майже без звуку. В приміщенні був яскраво виражений солодкий аромат. У ванній кімнаті підлога все ще була вологою, а рушник сушився на дверях. Коли я підійшов до ліжка, то перше, що потрапило мені на очі були світлі пасма волосся, що лежали на світлій подушці. Наче німб вони обрамляли голову сплячої дівчини. Вона звернулась в ліжку, наче кошеня. Її руки обіймали ковдру. Обличчя здавалось спокійним. Пухкі рожеві губи трохи відкриті. А тихе сопіння було єдиним звуком, що заполонив приміщення.

Я опустився на крісло, що стояло біля ліжка. Я вже був одягнутий в спальні шорти, але також одягнув чорну футболку, щоб не ходити по готелю напівголим. Мені й так важко вдалось вмовити адміністратора дати мені копію картки номера дівчини. Довелось увімкнути всю свою привабливість та щиру посмішку. А також я мав пройти непомітно для всіх репортерів та інших учасників.

Мій погляд ні на мить не сходив в дівчини навпроти. Її обличчя трохи напружилось, наче вона бачить поганий сон. Але не дивлячись на похмурий вигляд, вона все ще здавалась милою та ніжною. Наче янгол, що зійшов на Землю.

В моїй голові не вкладалось те, чому зовнішність настільки відрізняється від характеру. Щось всередині підказувало мені, що це є наслідком чогось. Що різкі слова та вибуховий характер є лише прикриттям.

Мій погляд пройшовся нижче по тілу дівчини. Її нога вилізла з-під ковдри. Струнка та підтягнута. І я знаю, що вона на дотик наче шовк. В моїй голові зʼявився спогад, як ці ноги стискали мою голову, коли я був між ними.

— Ні!

Тихий вигук пролунав зі сторони ліжка та я миттєво подивився на обличчя дівчини. Вона все ще спала, однак обличчя виглядало більш стурбованим.

— Будь ласка, не треба...

Я не розумів сенсу слів, що вона казала. Однак цю інтонацію я не сплутаю ні з чим. Це я чую на допитах та тортурах. Благання.

— Не треба. Будь ласка, ні!

Її крики ставали гучніше. Голос наче розривався. По щоках, з-під закритих очей текли сльози. Я повільно підійшов до ліжка та сів поруч з дівчиною.