Ultima Gara

Розділ 5

Ліліт

Іноді я напиваюсь до такого стану, щоб забути хто я. Це жахливо, однак в такі дні моя голова не заповнена думками. А найважливіше те, що тоді я не бачу снів. Лише темрява, допоки я не відкрию очі. Нема дідуся, криків, приниження. Мене не б'ють. Та мій мозок не повертається в ті моменти, які я б хотіла забути. Це наче ковток свіжого повітря. Однак у цього також є і свої мінуси. А саме — я не памʼятаю нічого.

Прокинувшись у своєму ліжку я не могла зрозуміти як саме опинилась дома. Останній фрагмент з вечора, який я памʼятаю, це як мій друг йшов. Він пропонував завезти мене додому, однак я відмовилась. Потім я випила склянку віскі. А далі пусто. Всі спогади від тієї склянки до теперішнього моменту наче зникли з моєї памʼяті. І на мить, в моєму тілі зʼявився страх. А якщо я зробила щось погане?

Хоча, я у себе в ліжку. Макіяж залишився на подушці. Вечірня сукня досі на мені, і багато пірʼя випало з рукавів на простирадло. Напевно я спіймала таксі та приїхала додому. Однак була на стільки пʼяна, що нічого не памʼятаю. Трохи корму все ще лежить в мисці Диявола. Я навіть погодувала його.

Зітхання вийшло з мого горла. Все добре. Проте мені точно потрібно в душ. Від мене тхне алкоголем, цигарками та потом. Не найкраще поєднання. Добре, що у мене не буває похмілля. Максимум, що я відчуваю на ранок це жага. Більше нічого. Тому мені не потрібно буде проводити день як солоний огірок. Ніякого лежання в ліжку.

Після прийняття душу я погодувала Диявола та прогулялась з ним на вулиці. Завдяки прохолодному вітру алкоголь в моєму тілі вийшов остаточно. Диявол бігав та стрибав навколо мене, тим самим благаючи пограти. Взявши паличку з землі, я почала кидати її, а мій супутник слухняно приносив її назад.

Навколо нас зʼявлялось все більше людей, що вигулювали своїх собак. І я одразу зрозуміла чим мій пес відрізняється від інших. Більшість собак були на повідцях, однак намагалися вирватись та погратися. Великі собаки носили намордники. А ті, що гуляли без повідця намагались як можна далі втекти від господаря. Мій Диявол, в цей час не відходив мене. Наче мовчазний охоронець, що не дозволить нікому підійти. Саме тому я намагалась вигулювати його дуже рано вранці та пізно вночі. В такі часи людей було не багато, завдяки чому він міг спокійно гратися. Мій пес не довіряє жодній істоті. Якщо хтось спробує підійти до мене, то він може розірвати цю людину на шматки.