Ultima Gara

Розділ 18

Ксандер

Протягом дня я не міг відвести свій погляд від дівчини зі світлим волоссям. Мої очі завжди стежили за кожним її рухом. Я не міг відірватися від світлого волосся, що розліталось від вітру. Від того, як її тіло рухалось під час кожного кроку. В моїй голові постійно зʼявлялись спогади про те, яке бездоганне її тіло. Наскільки неймовірні стогони та те, як вона червоніє. Але було щось, що дивувало мене.

Ліліт виглядала занадто дивною весь день. Дівчина була більш мовчазною та відстороненою ніж колись раніше. Вона постійно оглядалась, наче за нею хтось стежить. Фіамма сказала, що дівчина досі не відповіла їй на смс та не бере слухавку. Хоча я бачив телефон в її руках. Результати перегонів теж стали гірші, ніж було зазвичай. Вона наче не тут. Тобто фізично вона звісно тут, однак мозок схоже знаходиться в іншому місці. Можливо це стало наслідком переслідування.

Ще дивним для мене був той факт, що вона уникала мене. Таке було і до цього, однак на цей раз все стало гірше. Вона миттєво покидає приміщення де я знаходжусь. Ігнорує мій погляд та всіма силами намагається не дивитися на мене. Окрім того, за весь день не було жодного сарказму чи сварок. Бляха, дівчина навіть на мої провокації не реагує. І це підказує мені, що ще щось сталось. І це не через секс, який у нас був. І навіть не через переслідування. Тут щось інше. Я відчував це всередині. Наче мій інстинкт кричав про те, що я щось упускаю. З Ліліт точно щось сталось.

Я дочекався, коли більшість команди піде та тихо проник в її бокс. Дівчина скидала якісь речі у свою сумку. Волосся заколоте у хвіст. Тіло натягнуте, немов струна на гітарі. Так, щось точно сталось.

Вона схоже почула мене та повернула голову. Однак замість звичної ненависті чи виклику в погляді я побачив дещо інше. Те, як дивились на мене полонені. Очі сповнені жаху. І це мені дуже, блять, не сподобалось. Від інших я любив страх. Але вона не має так дивитися на мене. Ніколи.

— Не підходь до мене, — тремтячим голосом вимовила вона. Дівчина миттєво витягнула руку та зробила декілька кроків назад.

— Пташко, що сталось? — я спробував наблизитись, проте білявка знову зробила крок у протилежному мені напрямку.

— Що тобі від мене потрібно? — вона відверто намагалась збільшити відстань між нами з кожним моїм кроком у її напрямку. Як жертва, що тікає від хижака.