Розділ 1

109 5 0
                                    

Рік та два місяці до цього

Вересень

Ліліт

— Ах ти маленька шльондра, — кулак врізався в мою щелепу, змушуючи мене похитнутися та втратити рівновагу.

— Нічого не було. Це мій однокласник. Він просто проводив мене до дому, — зі сльозами на очах вимовила я. Намагаючись запевнити чоловіка в тому, що я кажу правду.

— Кому ти брешеш? Це все гени твого батька. Казав твоїй матері триматися від нього якомога далі. А вона принесла тебе в подолі.

— Не кажи так про мою маму та тата!

— А де вони зараз? Як завжди на службі. Я перевиховаю тебе. Ти у мене ще станеш святою, — ще один удар по моїй щоці.

На цей раз він був сильнішим. Я не змогла втриматись на ногах та впала. Моя голова вдарилась о кут стола та я відчула як щось тепле спускається по моїй шиї. Кров.

Злобний погляд дідуся був спрямований на мене. Він може зробити зі мною все що завгодно. Ніхто не повірить мені, якщо я скажу що він, священник, бʼє мене. Всі повірять йому. Як завжди.

Лай витягнув мене зі сну та я подивилась на свого добермана. Його наляканий погляд сказав мені що я кричала уві сні. Як і кожен день. Уривки з минулого не дають мені спокою. Кожну ніч я бачу його. Переживаю одні й ті самі моменти з минулого знову і знову. Кожен ранок прокидаюсь в сльозах та зі страхом. Я боюсь, що моє теперішнє життя є соном. Що ось-ось я прокинусь і знову побачу його. Він знову битиме мене за все.

Що я знову не зможу додзвонитися до батьків. Не зможу попросити їх допомогти. А гірше за все те, що я боятимусь кожного телефонного дзвінка. Мене і зараз це лякає. Що мені можуть подзвонити та повідомити, що батьків більше нема в живих. Я народилась у війні. І мої батьки завжди були на передових. Зараз вони також їздять на різні бойові позиції. Їх як кращих службовців часто відправляють на допомогу в інші країни. А я все більше і більше боюсь за їх життя.

Єдине що трохи заспокоює мене це те, що залишився лише рік. А потім вони обидва підуть у відставку. Можливо навіть приїдуть до мене та підтримують на одному з перегонів.

— Зголоднів, маленький?

Я піднялась з ліжка та попрямувала на кухню, де першим ділом насипала корм своєму псу Дияволу.

Ultima GaraМесто, где живут истории. Откройте их для себя