Рік та два місяці до цього
Вересень
Ліліт
— Ах ти маленька шльондра, — кулак врізався в мою щелепу, змушуючи мене похитнутися та втратити рівновагу.
— Нічого не було. Це мій однокласник. Він просто проводив мене до дому, — зі сльозами на очах вимовила я. Намагаючись запевнити чоловіка в тому, що я кажу правду.
— Кому ти брешеш? Це все гени твого батька. Казав твоїй матері триматися від нього якомога далі. А вона принесла тебе в подолі.
— Не кажи так про мою маму та тата!
— А де вони зараз? Як завжди на службі. Я перевиховаю тебе. Ти у мене ще станеш святою, — ще один удар по моїй щоці.
На цей раз він був сильнішим. Я не змогла втриматись на ногах та впала. Моя голова вдарилась о кут стола та я відчула як щось тепле спускається по моїй шиї. Кров.
Злобний погляд дідуся був спрямований на мене. Він може зробити зі мною все що завгодно. Ніхто не повірить мені, якщо я скажу що він, священник, бʼє мене. Всі повірять йому. Як завжди.
Лай витягнув мене зі сну та я подивилась на свого добермана. Його наляканий погляд сказав мені що я кричала уві сні. Як і кожен день. Уривки з минулого не дають мені спокою. Кожну ніч я бачу його. Переживаю одні й ті самі моменти з минулого знову і знову. Кожен ранок прокидаюсь в сльозах та зі страхом. Я боюсь, що моє теперішнє життя є соном. Що ось-ось я прокинусь і знову побачу його. Він знову битиме мене за все.
Що я знову не зможу додзвонитися до батьків. Не зможу попросити їх допомогти. А гірше за все те, що я боятимусь кожного телефонного дзвінка. Мене і зараз це лякає. Що мені можуть подзвонити та повідомити, що батьків більше нема в живих. Я народилась у війні. І мої батьки завжди були на передових. Зараз вони також їздять на різні бойові позиції. Їх як кращих службовців часто відправляють на допомогу в інші країни. А я все більше і більше боюсь за їх життя.
Єдине що трохи заспокоює мене це те, що залишився лише рік. А потім вони обидва підуть у відставку. Можливо навіть приїдуть до мене та підтримують на одному з перегонів.
— Зголоднів, маленький?
Я піднялась з ліжка та попрямувала на кухню, де першим ділом насипала корм своєму псу Дияволу.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Ultima Gara
RomanceАнотація Ксандер Моє імʼя знає кожен. Ксандер Кастелліні. Син Гейдеса та Діті Кастелліні. Спадкоємець імперії та майбутній Дон. Спочатку це місце мала зайняти моя старша сестра. Проте у сімнадцять років вона відмовилась, сказавши що не бачить себе...