Розділ 12

56 9 0
                                    

Ксандер

Вечірка на честь купування перегонів

Близько другої години ночі люди почали розходитись по домах. Сестра пішла ще годину назад, відчуваючи що починає засинати. Вона завжди ненавиділа такі події. Саме тому для мене її присутність була приємною. Не дивлячись на власні емоції вона підтримала мене. Як і завжди.

Я продовжував слідкувати за всіма, щоб не виникало суперечок і конфліктів. Пʼяні багатії завжди створюють купу проблем. Вони міряються нулями на банківських рахунках своїх батьків так, наче це їх досягнення. І це мене завжди дратувало. Ці люди не мали чогось власного, через що можна пишатися.

Через те, що цей захід був через моє бажання, я мав дочекатися, поки не піде остання людина. Звісно, це не було правилом. Насправді я міг зʼявитися на декілька хвилин та піти. Однак я відчував свій обовʼязок. Я був відповідальним, а значить маю слідкувати, аби все було добре.

Нарешті я вийшов на терасу, збираючись покурити. Гучні розмови присутніх починали діяти на нерви. Всі курці обирали спеціально відведену кімнату. А значить тут я зможу побути один та в тиші. Однак коли я підпалював цигарку, в мою спину хтось врізався, від чого цигарка вилетіла з моїх губ та попрямувала вниз до дороги під будівлею. Я повернувся, та побачив перед собою білявку. Вона хиталась зі сторони в сторону та впала б, якби я не підтримав її за талію.

— Обережно, — вимовив я, підводячи її в горизонтальне положення.

— О, я тебе шукала, — вимовила вона занадто веселим голосом.

— Справді?

— Ага, у мене закінчились цигарки. Не зможеш дати одну?

— Ти впевнена, що в такому стані тобі варто палити?

— Та я твереза, — я скептично підняв брову, але кивнув та передав їй цигарку. — Дякую.

Дівчина підкурила та захотіла підійти ближче до поручнів. Однак спотикнулась о власні ноги та скоріше за все полетіла б з тераси, якби я не встиг її схопити.

— Ісусе..., — я не встиг договорити, коли вона притисла свій палець до мого рота.

— Не згадуй це слово поруч зі мною.

— Скільки ти випила? — закінчив я своє питання.

— Пʼять склянок віскі.

Ultima GaraМесто, где живут истории. Откройте их для себя