Живи, люби, міркуй,
Страждай, ненавидь жалкуй.
І доки подихи на вустах
Живи і відчувай.
Живи бо навіть якщо все ж бог існує
Ти все одно забудеш все
Що відчував, що міркував
Про що ти мріяв і де був
Кого любив і не терпів.
Тож ти живи!
Живи а не існуй !
І не існуй як жалюгідна моль у шафі!
Спалахуй як зоря ти над землею!
Як зіркі вибухають в небі!
І за людей що і не встати
З могил своїх і попелу свого
Та тих хто жив, за них живи
Живи за себе, за майбутнє,
За долю і за волю ,
Живи заради усмішки її.
