А що якщо я припиню....
Припиню зароджувати...
Припиню рух....
Зупиню усе, що бурхлить
Й спалахує в мені.
Що так тепло гріло мене
У най темнішу годину.
Потушу свій ліхтар....
Завмирає усе
Кожен нерв більш не ворухнеться.
Думи сповнені нічим
Тож я помру?
Напевно .
Напевно житиму як далі
Просинатись, вставати
Їсти, існувати,
Чи є життя воно?
Чи то що ви звите життям
Саме таке ?
Чи можна звати живою ляльку?
Життя..
Чи може вогонь горіти без іскри?
Чи можемо ми жити без них?
Тих хто є частиною нас
Чи ми зможемо відмовити
їм всім без залишку?
Чи зможемо ми позбутися їх?
Напевно.
Напевно що ні.
Напевно і будемо далі страждати
Радіти, мріяти і відчувати...
Напевно така наша доля.
Такий наш фатум-жити .
