«Сьогодні без казок на ніч. Часу немає...», - мама трирічного малюка стояла біля його ліжка з валізою середнього розміру. - «Скоро повернеться твоя справжня мати».
Ще одна валіза, розміром вдвічі більше, стояла в коридорі. Помітивши під нею кілька крапель крові на підлозі, перевертень дістав рулон плівки, яку спеціально взяв із собою для такого випадку. Обернувши обидві валізи, монстр легко підняв їх - скільки там тієї ваги, і шістдесяти кілограмів немає - та вийшов на вулицю.
- Здрастуйте, місіс Джордан, - привіталася з перевертнем Клариса, дівчина з сусіднього будинку. - Далеко їдете?
- Термінове несподіване відрядження. На добу, не більше.
- А навіщо тоді вам цілих дві валізи?
- Там рекламні буклети та книжки. Для презентації, - вигадувати доводилося просто на ходу. Хто знає, чим насправді займається ця місіс Джордан.
- А як же Ітан?
- Все гаразд, з ним посидить Марі. Доросла дівчинка, сімнадцять років. І гарна нянька, дуже відповідальна.
Клариса стояла на вулиці, дивлячись услід седану, що від'їжджав, як вона гадала, до аеропорту. Та думала - яка ж ця Сара погана мати. Залишає дитину на підлітка. Могла б взяти сина і з собою.
