Кохання під забороною ~ Михайло Мудрик

eighteen

1 грудня

рівно о 20:00 я звалилася на ліжко наче мертва,я так втомилась за цілий день,я лягла поспати на годинку та проснулась від того що мене хтось поцілував в чоло

Мі: Боже мені той Мудрик вже вижається,треба менше про  нього думати

М: вижається? — сказав Міша усміхаючись,і тут я зрозуміла що він приїхав нарешті!

я міцно обійняла його та поцілувала, ми подолали цю відстань! ми подолали це випробовування!

Мі: я так сумувала за тобою,ти собі навіть не уявляєш — говорила я майже зі сльозами

М: ну ти чого? не треба плакати, я тут, все добре,де батьки?

Мі: вони поїхали на якусь важливу вечерю

М: і добре що їх немає,ну як ти сонце? розповідай

я не встигла почати щось говорити як мій телефон задзвонив

"Кевін💞"

К: привіт,сонце ти як?

Мі: а я тут не сама

К: Елено добрий вечір

Мі: це не мама

К: а хто ж?

я перевела камеру на Мішу

К: привіт друже! як долетів?

М: нормально

К: я напевно не вчасно подзвонив, я пізніше передзвоню

Мі: добре,бувай

Я відклала телефон та ми продовжили розмову

М: я звісно нічого проти немаю,але чому він тебе називає "сонце"?

Мі: ти мене також так називаєш

М:  я твій хлопець

Мі: а він мій найкращий друг

М: мені здається його забагато в твоєму житті

Мі: це тебе замало в моєму житті, Міш

М: але всеодно...

Мі: Міш ти ревнуєш? — сказала я з посмішкою на обличчі

М: я? тебе? до Кевіна? так, ревную — сказав Міша та опустив очі

Мі: значить кохаєш — я накинулась на Мішу з поцілунками та обіймами, я так сумувала за ним, за... його тілом

Міша мене міцно обійняв та не відпускав —  ну все,пусти! — говорила я та йому було всеодно,я так сумувала за його міцними руками...
його руки блукали по моєму тіло що викликало мурашки у мене по шкірі