Космічна квітка, що?

Розділ п'ятий. Ґрифіндор

***
-Пароль?-сказала гладка жінка на портреті.
-Святий Годрик,-відповів їй брат.

Портрет відсунувся і відкрився круглий прохід кудись.

-Проходь,- забираючи руку з плечей сестри, перервавши напівобійми, в яких брат з сестрою ішли від великої зали.
Джейн і не сперечалися пройшла вперед, а за нею одразу і Джеймс з Сіріусом та Пітером.
Вийшовши з так званого коридору дівчина побачила круглу кімнату в червоних тонах. Диван, доволі великий, стоїть по центру біля нього кресла та є книжний столик навпроти та камін. Також були сходи одні справа, а інші зліва, скоріше за все це кімнати для хлопців та дівчат, тільки де чиї не відомо. Ближче до правих сходів було вікно біля якого стояв дерев'яний стіл та стільці, а також одне м'яке крісло.

-Ну як?-самовпевнено запитав Сіріус підходячи до Джейн.
-Хто то на портреті?-відриваючись від огляду кімнати запитала дівчина та повернулася до хлоців обличчям.
-Гладка пані,-тихо відповів Пітер, але Бет його почула.
-Ясно.
-То як тобі вітальня?-повторив питання свого друга Джеймс, тому що той так і не отримав на нього відповідь.
-Непогана,-після цієї відповіді на обличчях хлопців появилися самовпевнені усмішки,-але в Бобатоні моя вітальня була більша і ніжніша, не так набридала.
Посмішки як водою змило, а у дівчини навпаки.
-Гаразд, кімнати дівчат справа, а хлопців зліва,-почав пояснювати Джеймс,-Який номер твоєї кімнати ми не знаємо, але по ідеї має знати Ремус, тому зачекай тут ми підемо до кімнати глянемо чи він там є.
-Або можеш піти з нами,- з єхидною посмішкою та підморгнувши сказав Блек.
-Ні, дякую, Блек. Наступного разу, я не хочу ще більше Пітера загоняти у фарбу. Глянь на нього,- у такій самій манері відповіда Джейн Блеку.
Після цієї відповіді хлопці пішли до свої кімнати під сміх Джеймса та самовдоволену усмішку Джейн.
***

-Привіт,-почувся голос позаду і Джейн обернулася, тому що зрозуміла, що звертаються до неї,-мене звати Лілі і я староста і ти напевно шукаєш свою кімнату?
-Ой, привіт!-озвалася Поттер,-Приємно познайомитися! Якщо чесно так, а все, що я знаю це те що мені потрібно піднятися по правим сходам.
-Гаразд,давай проведу! Знаю, напевне, дурне запитання,-почала Лілі, коли вони вже дійшли до сходів у жіночий корпус,-але ти сестра Джеймса?
-О, дякую! І так я його сестра-близнюк, молодша.
-Пробач ще раз за дурне запитання,-почала вибачатися Лілі.
-Та все нормально,-Джейн посміялася і продовжила йти за дівчиною.
-А ось і наша кімната номер 12.
-Ще раз дякую, дуже виручила.
-Марлін, Аліса я вже прийшла,-сказала Лілі заходячи до кімнати,- о, Мері ти теж тут? Привіт! Дівчатка знайомтеся наша нова сусідка Джейн!
-Всім привіт! Не підкажете яке ліжко вільне?
-О ці ж дівчата були на фотографії в кімнаті Джеймса,-подумала Джейн.
Дівчина з білим волоссям та блакитними очима, немов спокійне море, відірвалася від свого заняття, а саме макіяжу, підірвалася зі свого місця та підійшла до Джейн.
-Привітик я Марлін,-протягуючи руку щоб потиснути на що Поттер у відповідь проробила те саме,-ось це ліжко біля мого вільне, падай.
-Дякую, приємно познайомитися!-Джейн прошла до свого ліжка та впала на нього, тому що дуже вже втомилася від цієї уваги до себе.
-Хей! Я Мері,-махаючи рукою з сусіднього ліжка Марлін. Це була дівчина з дуже гарною зачіскою, а саме каштанові кучері, також у неї були карі очі та смугла шкіра, що дивилося дуже гармонійно,-приємно познайомитися!
-А я Аліса,-сказала дівчина з коротким руснявим волосся, блакитними очима та доволі блідою шкірою,-приємно познайомитись.
-Дуже приємно дівчата!-стомлено відповіла Джейн,-Я можу сходити до ванної кімнати?
-Так, звісно, Джейн,-хутко відповіла Лілі зловивши нотки втоми,-ось ці двері, прошу.
Сказала вона та пропустила Поттер.
***
-Джейн Поттер прокинься нарешті,-строго говорила дівчина, намагаючись розбудити Поттер.
-Лілс, ти вже 10 хвилин намагаєшся це робити забий вже,-спокійно вимовила Марлін,-це без корисно.
-Джейн, якщо ти зараз не прокинешся я піду і покличу твого брата або гірше вийлю на тебе холодну воду,-ніяк не заспокоювалася рудоволоса.
-Лілі, що таке?-заходячи до кімнати запитала Аліса.
-Так, дійсно, що таке?-сонно та з легкою хрипотою повторила питання виноватиця цього галасу.
-Нарешті, я вже подумала, що ти померла,-невдоволено та голосно відповіла Лілі,-вставай скоро сніданок вже пів на восьму, а сніданок о восьмій. Збирайся.
-А о котрій починаються уроки?-не відкриваючи очі та не поспішаючи запитала Поттер.
-О дев'ятій.
-Я не снідаю, прийду на перший урок.
-Ти навіть розкладу не знаєш та Гоґвортсу,-заперечила Еванс,-тому ні вставай.
-Я підійду до великої зали та запитаю в когось,-стоячи на своєму продовжила сонько.
-Гаразд, але не запізнююсь, розклад я на тумбі покладу,-якось швидко здалася зеленоока красуня через, що всі присутні в кімнаті, а саме Аліса та Марлін, здивувалися.
-Добре, дякую,-повернувшись на інший бік відповіла Джейн,-смачного.
-Дякую,-здивовано подякувала Марлін, а Аліса просто кивнула,-Лілс як ти так швидко погодилася?
І під це питання дівчата вийшли з кімнати, а юна міс Поттер продовжила свій сон. Яке блаженство!
***
POV JAMES
-Гей, Еванс, а де Джейн?-з цікавістю запитав Джеймс.
Але замість Лілі на його питання відповіла Марлін
-Вона спить в кімнаті, сказала, що не снідає, як же я їй заздрю,-лежачи головою на столі та сонно відповіла білявка,-Джеймсе, твоя сестра файна!
Останню фразу Маккіннон сказала доволі бодро та піднявши голову і прийнялася за їжу.
-Я знаю, але дякую, Марлін,-підморгнувши відповів Джеймс.
-Але вона сказала, що підійде до Великої Зали, щоб хтось її провів до кабінету Макґонегел,-озвалася Лілі.
-Дякую, зрозумів.