Уроки для незайманого ловеласа

3. Сенсей

Чімін часто ходив на побачення. Це свого роду ініціація посвяти у принца королівства сексуальних подвигів, на шляху до титулу короля вологих дірочок і ловеласа всіх ловеласів. Жарти жартами, а сьогоднішний захід відрізнявся від сотні інших. І все через одну людину, що зараз сиділа навпроти нього - Юнгі-хьон. Сьогодні він був одягнений у стильний чорний костюм з вельветовими вставками, без краватки, але з елегантним вишитим носовичком, що стирчав з нагрудної кишені. Квітка лотоса. Благородна квітка, що розпускається навіть у болоті.

Чімін випив дорогого вина з начищеного до блиску келиху та витер піт зовнішньою стороною долоні. Було б дивно порівняти себе з болотом, чи не так? Смак терпкої кислоти розкрився у роті, а потім повільно потік по горлу, залишаючи після себе лиш тепло, що жевріло у шлунку. Захмеліти на першому ж побаченні з вподобаним чоловіком, було б злочином з його боку. І він як школяр (іншим метафор йому на думку не спадало, хоча у підліткові роки, він був зовсім не сором'язливим) червонів, та ніяк не міг зручно сісти, та і справа вертячи дупою з боку в бік, та стікаючи потом, як марафонець.

Він молився, аби стійкий парфум від Шанель перебив гіпотетично можливий запах від його причмелених мокрих пахв. Від Юнгі ж як завжди пахло спокоєм - лісом, деревиною, тліючим багаттям. Котяча усмішка, лиш одним куточком губ, темні очі, розслаблені плечі і плюшеві губи, вкриті тонким шаром блиску для губ. Густе, чорне волосся, доходило до середини шиї та красиво завивалось на кінчиках великими локонами. Під яскравим світлом ламп вдалося розгледіти декілька сивих волосин на прямому проділі, і це чомусь, настільки вразило Чіміна, що він відчув легкий потяг збудження.

Він ковтнув гарячу слину, що комком стала посеред горла.

"ЯКОГО БІСА".

Юнгі передав йому меню і запропонував замовити десерт. Його маленькі губи скрутились у трубочку, а очі заблищали прихільністю, коли він звертався до нього. Чімін хотів його поцілувати. Як же сильно він хотів...здавалось, навіть шкіра свербіла від бажання.

Чімін досі був перенапружений, хоч вони і провели у цьому ресторані вже більше години. Йому подобалось розмовляти з ним. Меланхолійний ненапружений голос, ніжна твердість у рішеннях, чіткі збудовані кордони, які Юнгі твердо заявляв. Все це показувало, що Юнгі не тільки був старше, але і зміг набути мудрості, якої Чімінові ще бракувало. Не здавалось, що старший користується молодшим (Чімін не був настільки юним і дурним, аби бити старі шишки ще раз). Все це було настільки добре, що Чімінове хвилювання не просто не розсіялось, а запалало з новою силою. Якщо на попередніх побаченнях він міг легко допускати думку про те, що з цією людиною у них нічого не вийде, то в цій ситуації боявся, що все знову повториться. Черга доходила до десерту, а він не міг зібратись до цілісної купки, мрійливо м'яким поглядом спостерігаючи за чоловіком.